Союз гетьманців-державниківСоюз гетьманців-державників (СГД) — політична монархічна організація, правонаступниця Українського союзу хліборобів-державників. Заснована за ініціативою Павла Скоропадського після розпуску ним Українського союзу хліборобів-державників. Назва офіційно практикувалася для визначення гетьманського руху, який очолював Павло Скоропадський, а після його смерті (1945) згідно з концепцією дідичної (спадкової) монархії син гетьмана — гетьманич Данило Скоропадський (1948—1957) та доньки: гетьманівни графиня Марія Монтрезор-Скоропадська (1957—1959), Єлизавета Скоропадська-Кужим (1959—1975) та Олена Отт-Скоропадська (1975—2014). ІдеологіяГоловною ідеологією СГД була Теорія українського монархізму В'ячеслава Липинського. Взагалі Липинський поділяв форми державного устрою на три типи: Найприйнятнішою для України Липинський вважає «клясократію» — форму державного устрою, яка відзначається рівновагою між владою і свободою, між силами консерватизму і прогресу. В основу такого устрою повинна бути покладена правова, "законом обмежена і законом обмежуюча" конституційна монархія. На чолі держави має бути монарх (гетьман), влада якого передається в спадок і є легітимною. Сам Липинський говорив про Гетьманство так:
Історія діяльностіКерівництво гетьманським рухом та СГД здійснювала Гетьманська рада (мала дорадчі функції). Ідейно-напрямними форумами СГД були з'їзди (грудень 1950) та 7-а сесія (липень 1977). На останній прийнято гасло гетьманського руху «Бог, Гетьман, Україна» та конституційні основи Української Держави, яку визначено як «трудову монархію». СГД мала свої організації в усіх країнах української діаспори. Найбільші осередки СГД знаходились у США та Канаді, де у 1930-х рр. їх налічувалось понад 60. У післявоєнний період поширилась діяльність СГД у Німеччині та Великій Британії. Провідні діячіПровідними діячами союзу були А.Монтрезор, О.Назарук (автор статуту і регламенту СГД), О.Скоропис-Йолтуховський, О.Шаповал та ін. Серед членів СГД та його проводу було чимало видатних діячів української науки та культури: Борис Гомзин, Д.Дорошенко, В.Коростовець, І.Марченко, І.Мірчук, О.Оглоблин, Д.Олянчин, Н.Полонська-Василенко, І.Сапіга, Л.Сідлецький (Сава Крилач) та ін. Друковані органиДруковані органи СГД виходили в кількох країнах, зокрема у:
НаступникиНині гетьманський рух в еміграції репрезентує Союз Гетьманців Державників у Північній Америці. До сучасних лідерів гетьманського руху належать Л.Бей, В.Базілевський, В.Коваль, Я.Савка та ін. За ініціативою гетьманських організацій у Філадельфії було засновано Східноєвропейський дослідний інститут ім. В.Липинського, який провадив дослідно-видавничу діяльність насамперед доби Української Держави гетьмана П.Скоропадського, наукової та епістолярної спадщини В.Липинського. Протягом 1950-1970-х рр. у США діяло видавництво «Булава», яким було видано низку наукових праць з історії гетьманського руху. В Україні у вересні 2000 р. — була створена ініціативна група Української гетьманської організації у складі:
15 жовтня 2001 р. у Києві відбулися установчі збори Всеукраїнської громадської організації «Союз Гетьманців-Державників». яка ставить за мету відродження в Україні консерватизму як суспільно-політичного духовного явища та утвердження його духовних засад. У 2001-2007 роках існував також молодіжний осередок Союзу Гетьманців-Державників, який очолював Олександр Алфьоров.[1] Див. такожПриміткиДжерела та література
Посилання |
Portal di Ensiklopedia Dunia