Список аеропортів Норвегії

У Норвегії є 98 аеропортів, які сертифіковані або мають код аеропорту Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO).^[1] 48 аеропортів забезпечують регулярні рейси, включаючи один вертодром Верьой.^[2] 45 із них належать уряду через оператора аеропорту Avinor. Регулярні аеропорти згруповані в основні аеропорти, які є достатньо великими, щоб обслуговувати реактивні літаки, та регіональні аеропорти, які можуть приймати лише регіональні літаки.^[3]

Аеропорти, які використовуються лише для авіації загального призначення (ЗА), належать муніципалітетам, авіаційним клубам і приватним компаніям.^[4] Останні включають деякі, які контролюються державою або муніципалітетами. Два належать збройним силам Норвегії.^[5][6] Королівські повітряні сили Норвегії мають десять аеровокзалів, які розташовані разом із основними аеропортами («спільними» аеропортами).

Аеропорт Осло-Гардермуен, є найбільш завантаженим аеропортом країни, приблизно половина з рейсів якого є міжнародними.^[2] Він був відкритий у 1998 році замість аеропорту Осло Форнебу^[7] і служить хабом для авіакомпаній Norwegian Air Shuttle, Scandinavian Airlines (SAS).^[8] За ним йдуть три інші великі аеропорти: Берген, Ставангер і Тронгейм.^[2] Вони діють як концентраційні міста для зазначених авіакомпаній. Наступні чотири аеропорти мають майже однакові розміри.^[2] Сандефьорд-Торп обслуговує недорогі авіакомпанії у Східній Норвегії та часто називається «Осло» такими авіакомпаніями, як Ryanair, WizzAir.^[9] Аеропорти Буде та Тромсе є вузловими пунктами в Північній Норвегії, звідки Widerøe здійснює рейси до регіональних аеропортів. Осло, Тронгейм і Берген мають аналогічну функцію в Південній Норвегії.^[3]

Норвегія є країною в Європі з найбільшою кількістю авіаперельотів на душу населення. Маршрути з Осло в Тронгейм, Берген і Ставангер входять до десятки найзавантаженіших у Європі. Причинами, що сприяють цьому, є низька щільність населення, складна географія та обмежена кількість населення у внутрішніх районах і на півночі, що разом призвело до поганої дорожньої та залізничної інфраструктури.^[10] Багато невеликих аеропортів мають короткі злітно-посадкові смуги, які дозволяють літати на коротких маршрутах лише невеликим літакам. Майбутня нестача сумісних літаків призвела до планів розширення деяких, закриття деяких (у поєднанні з покращенням доріг) і заміни кількох новими аеропортами.

У список входять аеропорти, схвалені CAA^[4], а також аеропорти з кодом ICAO.^[1][11] Крім того, включено закриті наземні аеропорти, якщо вони або отримали коди ICAO, або вони обслуговували регулярні рейси. Вертодроми включені, лише якщо вони мають регулярні рейси та є частиною регіональної авіаційної системи. Водні аеродроми виключені.

Список містить назву аеропорту, місто, що обслуговується, і округ, у якому розташований аеропорт (який може відрізнятися від округу міста, що обслуговується). Типи аеропортів підрозділяються на головні аеропорти, регіональні аеропорти (один позначений як вертодром), військові (використовуються виключно збройними силами Норвегії), спільні (аеропорти з цивільним аеропортом і військовою авіабазою), ЗА (використовуються виключно для авіації загального призначення) і закриті аеропорти. За формою власності список складається з аеропортів, що належать Avinor, муніципальних аеропортів, аеропортів, що належать військовим, аеропортів, що належать авіаційним клубам, і приватної власності через компанію з обмеженою відповідальністю. У списку також зазначено код ICAO^[1][11] і код аеропорту Міжнародної асоціації повітряного транспорту (IATA).^[11][12] Вказана довжина найдовшої злітно-посадкової смуги (RWY).^[13] Дані про пасажирів наведені за 2016 рік і враховують як посадку, так і висадку пасажирів.^[2] Назви аеропортів, виділені жирним шрифтом, позначають аеропорти з регулярними рейсами комерційних авіаліній.