У списку представлені автори оригінальних твори вірменської писемності V — XVIII століть художнього та історіографічного (деякі філософського та богословського) змісту.
У списку не представлені імена авторів, твори яких не збереглися.
У списку не представлені також 98[1] писемних пам'яток V—IX століть, що мають виключно церковно-релігійне значення.
Списки вірменських авторів в історії
Один з перших списків вірменських авторів було складено ще в XIII столітті істориком Кіракосом Гандзакеці[2]:
Історіографи вірменського народу теж залишили багато праць. Наприклад, дивовижний та проникливий Агатангелос (що в перекладі означає посланець добра), який за наказом могутнього та хороброго царя Трдат розповів про обставини та події, що мали місце у вірмен завдяки сповідникові христовому святому Григору Партеву, про дії знамень та вигадок, про чудодійства, про причини освіченості нашої країни вірменської та завершив [свою працю] прекрасною та осяйною розповіддю. Слідом за ним багатющий знаннями, многомудрий серед інших [ істориків] святий муж божий Мовсес Хоренаці виклав історію Вірменії наймудрішим та достохвальним стилем. Почав він з короткої оповіді, сповненої розлогих думок про першу людину, [й далі розповідає] він про події, справи та вчинки багатьох народів, доводить до днів Трдата та святого Григора, а звідти — до кончини вірменського патріарха святого Саака та до плачу по країні нашій вірменській, і на тому кінчає. Після нього святий Єгіше розповідає про подвиг онука святого Саака, Вардана, і сподвижників його, які, сподіваючись на Христа, пожертвували собою і були увінчані Христом; оспівує доблесну загибель святих Йовсепа і його сподвижників, а також в надії на Христа вірменських нахарарів на добровільне ув'язнення у царя [перського], страждання та мучеництво святих Хорена та Абраама, про яких так достовірно розповідає сей дивний осіб. Потім велемовний Лазар Парпеці починає з часу святого Саака та розповідає в тому ж дусі. А після нього — Фавстоса Бузанда, який оповідає про те, що сталося між країною нашою вірменською та персами і через них з нами. І оповідь про Іраклія єпископа Себеоса. І «Історія» чудового чоловіка Корюна. І Хосров. І «Історія» ієрея Гевонда про те, що зробили Магомет і його намісники з усіма країнами, і особливо з нашим народом вірменським. І вардапет Товма, історіограф дому Арцрунідів. І Шапух Багратуні. І владика Ованес, католикос вірмен. І Мовсес Каганкатваці, історіограф Агванка. І єпископ урфінський Ухтанес, який описав відділення грузинів від вірмен через Кюріона. І вардапетСтепанос, на прізвисько Асохік. І вардапет Арістакес, прозваний Ластивертці. Й ієрей монастирський Матеос Урхаеці. І Самуел, священик Анійського собору. І потім — проникливий та мудрий вардапет, прозваний Ванаканом.
Армянские источники о монголах (Извлечения из рукописей XIII—XIV вв.). — М., 1962
Армянская средневековая лирика (Серия «Библиотека поэта». Большая серия. 2-е издание). / Вступ. ст. и сост. Л. М. Мктрчяна. Л., Советский писатель. 1972. 392 стр. 20000 экз.
Средневековая армянская поэзия. Москва, Художественная литература, 1981, 400 стр. Н. Гребнев и другие переводчики.
Шаракан. Переводы Сурена Золяна. Из армянской поэзии V—XV вв. (Сборник). Издательство «Хорурдаин грох», Ереван, 1990
Армянские жития и мученичества V—VII вв. Перевод с древнеармянского, вступительные статьи и примечания К. С. Тер-Давтян, Ереван, 1994
«Очерки истории исторической науки», т. I, М., 1955, гл., 3, 4
Аннинский А. Древние армянские историки как исторические источники, Одесса, 1899
Тер-Мкртичян Л. Х. Армянские источники о Средней Азии VIII—XVIII вв. — М.,, 1985.
История всемирной литературы. В 9 т. М., Наука. Т.2. М., 1984. С.285-308. Т.3. М., 1985. С.531-535. Т.4. М., 1987. С.422-429. Т.5. М., 1988. С.492-499.
.jpg)
