Список літаків Імперського флоту Японії

Список літаків Імперського флоту Японії містить перелік усіх літальних апаратів, які використовувались або розглядались до використання Імперським флотом Японії до 1945 року, коли Японська імперія перестала існувати.

Імперський флот Японії мав 3 системи позначень типів літаків — номер «Сі», «довгу» та «коротку» системи. Пізніше до них додались власні назви та заводські позначення.

З 1921 року для позначення типів літаків флот використовував «довгу» систему позначень, яка включала опис літака та номер типу. З 1921 по 1928 роки використовувалась «ера» правління імператора, тобто з 1921 по 1926 роки використовувались цифри 10-15, з 1927 по 1928 — 2 та 3. Але з 1929 року використовувались дві останні цифри японського літочислення. На відміну від армії літаки 2600 року (1940 за григоріанським календарем) отримали позначення «Тип 0» (а не «Тип 100»).

Для позначення модифікацій одного типу літака в довгій назві використовували номер моделі — спочатку одну цифру («Модель 1»), деколи через дефіс — номер модифікації («Модель 1-1»). З кінця 1930-х років її замінили на двозначну. Перша цифра позначала номер модифікації, друга — встановлення нового двигуна. Наприклад, «Модель 11» позначала перший серійний варіант, «Модель 21» — другий серійний варіант з тим же двигуном, «Модель 22» — другий серійний варіант з новим двигуном. Додатково певні зміни в рамках однієї модифікації позначались ієрогліфами «Ko», «Otsu», «Hei», або букву латинського алфавіту. Наприклад, «Mitsubishi A6M5C» або «Палубний винищувач Тип 0 Модель 52-Хеі» ще позначався «Модель 52C».

Аналогічні довгі позначення використовувались для літаків іноземної розробки, в яких номер типу замінювався на скорочену назву фірми. Наприклад, «A7Hel» фірми Heinkel мав ще позначення «Морський винищувач ППО Тип He».

Починаючи з 1932 року (7-го року правління імператора Хірохіто), всі експериментальні літаки, що створювались на замовлення флоту, отримували позначення «Сі», до якого додавався опис літака. (палубний винищувач, розвідувальний гідролітак тощо). Наприклад, літак Kawanishi E7K мав назву «Експериментальний розвідувальний гідролітак 7-Сі». Така система використовувалась до кінця війни.

З кінця 1930-х років флот ввів «Коротку» систему позначень, яка складалась з буквенно-цифрової комбінації. Перша буква означала призначення літака

• A — палубний винищувач
• B — палубний бомбардувальник-торпедоносець
• C — палубний розвідник
• D — палубний пікіруючий бомбардувальник
• E — розвідувальний гідролітак
• F — патрульний гідролітак
• G — бомбардувальник наземного базування
• H — літаючий човен
• J — винищувач наземного базування
• K — навчальний літак
• L — транспортний літак
• M — спеціальний літак
• MX — літак для спеціальних завдань
• N — поплавковий винищувач
• P — бомбардувальник
• Q — патрульний літак
• R — розвідник наземного базування
• S — нічний винищувач

Далі йшла цифра, яка вказувала порядок прийняття літака на озброєння, яка присвоювалась при запуску програми розробки літака.

Потім йшла буквенна комбінація, яка визначала фірму-розробника. Літаки іноземної розробки замість букви отримували скорочене позначення фірми

• A — Aichi, а також North American Aviation
• B — Boeing
• C — Consolidated Aircraft
• D — Showa Corporation, а також Douglas Aircraft Company
• G — Hitachi
• H — Арсенал флоту Хіро, а також Hawker Siddeley
• He — Heinkel
• J — Nihon Kogata, а також Junkers
• K — Kawanishi
• M — Mitsubishi
• N — Nakajima
• P — Nihon
• S — Sasebo
• Si — Showa Corporation
• V — Sikorsky Aircraft
• W — Watanabe, пізніше Kyushu
• Y — Yokosuka
• Z — Mizuno

Літаки іноземної розробки замість букви виробника мали скорочену назву фірми-розробника. Наприклад, «A7Hel» для літака фірми Heinkel.

Наприкінці цієї комбінації стояв номер моделі літака. незначні модифікації позначались латинською буквою. Якщо в процесі експлуатації змінювалось призначення літака, то через дефіс писалась буква, яка позначала нове призначення. Наприклад, навчальний варіант літака Nakajima B5N отримав позначення B5N2-K, а поплавковий варіант винищувача Mitsubishi A6M — A6M2-N.

У 1943 році для забезпечення секретності флот став до довгого позначення літака додавати власну назву. При цьому власні назви вибирались за наступним принципом:

• винищувачі називались природними явищами
  • палубні та поплавкові винищувачі отримували назви вітрів (закінчувались на «фу»)
  • винищувачі ППО називались варіаціями на тему блискавок (закінчувались на «ден»)
  • нічні винищувачі закінчувались на «ко» («світло»)
• штурмовикам присвоювались назви гір
• розвідникам присвоювались назви хмар
• бомбардувальникам присвоювались назви зірок (закінчувались на «сей») або сузір'їв (закінчувались на «зан»)
• патрульним літакам присвоювались назви океанів
• навчальним літакам присвоювались назви квіток та рослин
• допоміжним літакам присвоювались назви елементів ландшафту

У 1939 році під час реформування авіаційної служби конструкторські колективи, отримуючи технічні завдання, також отримували проектні позначення, які складались зі скороченої назви фірми (подібно до «короткого позначення») та двозначного коду (10, 20, 30 і т. д.). Але деталі цієї системи були знищені разом зі знищенням документації перед капітуляцією Японії.

• Козырев М., Козырев В. Авиация стран Оси во Второй мировой войне. — М.: ЗАО Центрполиграф, 2010. — 431 с. ISBN 978-5-9524-4896-4
• Серия: История авиационной техники. Авиация Японии во Второй мировой войне. Часть первая: Айчи, Йокосука, Кавасаки. — Издательский отдел ЦАГИ, 1996

• Список літаків Імперської армії Японії