Справжні попелиці (Aphididae) — родина напівтвердокрилих комах надродини Попелиці (Aphidoidea). Відомо понад 4700 описаних видів, з них в Україні — 700 видів. Серед представників родини багато сільськогосподарських шкідників (близько 200 видів).
Опис
Довжина тіла — 0,5-8 мм. Деякі види настільки малі, що вони можуть переноситися вітром на досить великі відстані. Вони часто мають зелене забарвлення, але можуть бути червоного або коричневого кольору. Вони рухаються дуже повільно і не можуть стрибати або бігати.
Спосіб життя
Дорослі особини попелиці та її личинки досить рухливі, у деяких є крила. Зазвичай вони селяться цілими колоніями на кінцях молодих пагонів, бутонах і на нижній стороні листочка.
Попелиця висмоктує з рослин соки, що призводить до скручування листя і деформації бутонів. Також попелиця є основним переносником збудників вірусних захворювань рослин.
Від виділень цієї комахи листя стають липкими, на них з часом з'являється темно-сірий наліт — сажистий гриб.
Розмноження
У попелиць дуже складний цикл розвитку. Для них найтиповішим є цикл розвитку із зимуючими заплідненими яйцями. Навесні з цих яєць виходять безкрилі самиці, які розмножуються партеногенетично, тобто без участі партнера. Ці самки народжують живих дитинчат.
Симбіоз з мурахами
Більшість видів попелиць виділяють солодкі екскременти, які називають медяною росою. Причина виділення цієї субстанції полягає в тому, що в цих комах ніжні покриви тіла, через які легко випаровується вода. Саме тому попелиці багато «п'ють», щоб не загинути від висихання. Соки рослин для попелиці — не тільки напій, але і їжа. Ці комахи поглинають величезну кількість соків, тому надмірний цукор виводиться з організму в неперетравленому вигляді. Цікаво, що в жарких регіонах попелиці виділяють набагато більше медяної роси, ніж у районах з вологим кліматом. Солодкими екскрементами попелиць живляться мурашки. Завдяки цьому між ними за тисячоліття виробилися певні складні відносини: деякі види попелиць і мурашок настільки зблизилися, що перші перетворилися на «дійних корів», а другі — на їхніх «пастухів» та захисників.
Мурашка-пастух підходить до попелиці, лоскоче її вусиками, а та негайно виділяє крапельку медяної роси. Пастух передає цю крапельку мурашці-носильникові, функція якого — доставити «мед» у мурашник. Мурашка охороняє попелицю і захищає її від сонечок і золотоочок, які харчуються попелицями.
Еволюція
Попелиці виникли наприкінці крейдяного періоду близько 100 мільйонів років тому, але Aphidinae що становить близько половини описаних видів і родів попелиць, які живуть сьогодні походять від спільного предка, який мешкав наприкінці третинного періоду менше 10 мільйонів років тому.
Роди
Посилання
- Aphis gossypii, melon or cotton aphid [Архівовано 7 серпня 2012 у Wayback Machine.]
- Aphis nerii, oleander aphid [Архівовано 7 серпня 2012 у Wayback Machine.]
- Cerataphis brasiliensis, palm aphid [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Hyadaphis coriandri, corianderaphid [Архівовано 7 серпня 2012 у Wayback Machine.]
- Longistigma caryae, giant bark aphid [Архівовано 7 серпня 2012 у Wayback Machine.]
- Myzus persicae, green peach aphid [Архівовано 7 серпня 2012 у Wayback Machine.]
- Sarucallis kahawaluokalani, crapemyrtle aphid [Архівовано 7 серпня 2012 у Wayback Machine.]
- Schizaphis graminum, greenbug [Архівовано 12 січня 2014 у Wayback Machine.]
- Shivaphis celti, an Asian woolly hackberry aphid [Архівовано 7 серпня 2012 у Wayback Machine.]
- Sipha flava, yellow sugarcane aphid [Архівовано 12 січня 2014 у Wayback Machine.]
- Toxoptera citricida, brown citrus aphid [Архівовано 7 серпня 2012 у Wayback Machine.]
