Станція теплопостачання № 2

Станція теплопостачання № 2
Прізвисько	Київська районна електростанція
50°28′48″ пн. ш. 30°30′51″ сх. д. / 50.480061111111° пн. ш. 30.514061111111° сх. д. / 50.480061111111; 30.514061111111
Статус	пам'ятка архітектури та містобудування (охоронний номер № 83)
Статус спадщини	пам’ятка архітектури, пам'ятка культурної спадщини України і пам'ятка архітектури місцевого значення України
Країна	Україна : ISO3166-1 alpha-3:UKR; ISO3166-1 цифровий:804;
Розташування	Київ[1]
Архітектурний стиль	конструктивізм
Будівництво	1926 — 1 травня 1930
Оператор	Київтеплоенерго
Адреса	вулиця Електриків, 15-17
Станція теплопостачання № 2 у Вікісховищі

Станція теплопостачання № 2 (СТ-2, раніше Київська ТЕЦ-2, Київська районна електростанція (КРЕС)) — найстаріша електростанція Києва, одна з перших теплоелектроцентралей в Україні, введена в експлуатацію 1 травня 1930 року. Обслуговує Подільський та Оболонський райони в управлінні муніципального комунального підприємства Київтеплоенерго^[2]. Станом на січень 2016 року станція обслуговувала 1262 споживача, зокрема 62 житлові будинки, 18 лікувальних закладів, 33 дитячі садки, 27 шкіл і 557 відомчих будівель^[3].

Станція є однією з найперших значних промислових споруд Києва в ХХ столітті у стилі конструктивізму. Важливе джерело теплопостачання міста^[4].

Рішенням виконавчого комітету Київської міськради народних депутатів № 49 від 21 січня 1986 року станція внесена до обліку пам'яток містобудування й архітектури місцевого значення^[4].

Електростанція була закладена 26 серпня 1926 року на Рибальському півострові. Будівництво велось під керівництвом головного інженера Б. Доманського, його помічника М. Оберучева та архітектора М. Паруснікова^[5].

Перший турбогенератор запустили 1 травня 1930 року, другий — у квітні 1933 року. Перший турбогенератор, виготовлений німецькою компанією Броун-Бовері, мав потужність 11 300 кВт. Другий, потужністю 10 000 кВт, виготовив ленінградський завод «Електросила». Було встановлено чотири французьких котли (на тиск 30 атмосфер).

1935 року здали в експлуатацію третю турбіну на 25 000 кВт.

З початком німецько-радянської війни устаткування електростанції евакуювали. Після відновлення в Києві радянської влади станція відновила свою роботу. 1949 року потужність електростанції досягла 81 000 кВт. У 1960—1961 роках на станції було встановлено теплофікаційне обладнання.

КРЕС спочатку працювала на пиловугільному паливі. Згодом її переобладнали на використання газу і мазуту^[4].

КРЕС зведена на насипній основі, укріпленій палями. Композиція — асиметрична. П'ятиповерхова цегляна будівля технічних служб обладнана розподільчим устаткуванням, щитом керування, ліфтом і тримаршовими сходами. До неї примикають турбінна зала й короткий адміністративний корпус.

Робочі сходи турбінної зали акцентовані еркерами на головному фасаді.

Архітектура вирішена в стилі конструктивізму (функціоналізму).

Фасад котельні розчленований великими вітражами. Первісний вигляд ансамблю істотно змінився через реконструкції та добудови. Найкраще зберігся головний фасад першої черги, однак і тут замінені вітражі еркерів турбінної зали. У котельні від первісного вигляду збереглися лише деталі на західному фасаді^[4][6].

• Федір Ернст. Київ: провідник. — К. : НКО-УСРР — ВУАН, 1930. — С. 632—635.
• Ладан Т. та інші. Київ: авангардні маршрути. — К., 2012. — С. 32.
• Проценко Борис. Київська районна електростанція // Звід пам'яток історії та культури України: Київ А — Л / П. Тронько та ін. — К., 1999. — Т. 1. Ч. 1. — С. 43.