Станіслав Бжозовський

Станіслав Бжозовський
Станіслав Бжозовський
пол. Stanisław Brzozowski
Псевдо	Леопольд
Народився	29 червня 1876; Мазірня
Помер	30 квітня 1911 (34 роки); Флоренція
Країна	Російська імперія
Національність	поляк
Діяльність	письменник
Знання мов	польська
Magnum opus	Q11753681?
Конфесія	католицтво
Рід	Бжозовські
У шлюбі з	Антоніна Бжозовська (Кольберґ)
Діти	Ганна Ірена Бжозовська
Автограф
	Герб;
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

Стані́слав Лео́польд Бжозо́вський (пол. Stanisław Leopold Brzozowski), псевдонім «Adam Czepiel» (29 червня 1876, Мазірня (Холмський повіт), Королівство Конґресове —†30 квітня 1911, Королівство Італія) — польський письменник, літературний критик, філософ.

Життєпис

Народився в хуторі Мазірня Холмського повіту в збіднілій шляхетській родині^[2] гербу Беліна. В дитинстві Станіслав навчався у приватних вчителів. У 1896 році він почав навчання на природничому факультеті Варшавського університету, якого не закінчив, позаяк був виключений з університету за співорганізацію протесту проти відкриття пам'ятника Михайлові Муравйову у Вільнюсі^[3]^[2]. Короткий час був провідником студентської організації «Братська допомога». Перебуваючи на цій посаді, він розкрадав гроші з каси організації, за що був засуджений судом колег до виключення з молодіжних організацій та позбавлення соціяльних прав^[4]. За діяльність у нелегальному просвітницькому товаристві потрапив до царської в'язниці^[2]. Там він захворів на туберкульоз, з яким боровся до кінця життя^[2]. Перебуваючи в санаторії в Отвоцьку, він познайомився зі своєю майбутньою дружиною Антоніною Кольберґ (1872–1950) — на прізвисько «Антоніова», донькою Антонія Кольберґа (художника) та Кароліни Матильди Ґаллаке (1841–1900). У 1908 році Володимир Бурцевий звинуватив його у співпраці з Охраною — царською політичною поліцією. Бжозовського від звинувачення захищали, зокрема: Кароль Іжиковський, Остап Ортвін і Вацлав Налковський, Едмунд Шаліт і його дружина Антоніна. Власним коштом вони видали брошуру під назвою «Lemiesz i szpada przed sądem publicznym» (Леміш і шпада на громадському суді). Справа залишилася нерозкритою^[5]. Через погіршення стану здоров'я Бжозовський виїхав назавжди за кордон. Помер 30 квітня 1911 року у Флоренції. Він похований на кладовищі Треспіано там же.

Творчість

Філософія формувалася під впливом діяльності Фіхте, Маркса, Ніцше, Сореля і Канта. Він виступав проти позитивізму і утилітаризму. У своїх філософських працях («Філософія дії», 1903 рік; «Ідеї. Введення в філософію історичної зрілості», 1910 рік) намагався поєднати ідеї марксизму з католицизмом.

Автор праць «Сучасний польський роман» (1906 рік), «Сучасна польська літературна критика» (1907 рік), «Легенда Молодої Польщі» (1909 рік), що мали вплив на розвиток польської громадської думки.

У романі «Полум'я» у 2-х томах (1908 рік), де зображені народовольці, написано у формі ліричних спогадів колишнього народовольця поляка Міхала Канівського. На історичну тематику написано роман «Діброва» (1911 рік).

Примітки

↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q19938912 d:Track:Q54837 d:Track:Q193563
↑ ^а ^б ^в ^г Hutnikiewicz, Artur (2000). Młoda Polska (пол.) . Варшава: Wydawnictwo Naukowe PWN. ISBN 83-01-11394-4.
↑ Cywiński, Bohdan (1971). Rodowody niepokornych T. 29 (пол.) . Варшава: Więź.
↑ Kącka, Eliza (березень 2011). Stanisław Brzozowski. culture.pl (пол.) . Процитовано 30.12.2023.
↑ Kołakowski, Leszek (2001). Główne nurty marksizmu. T. II (пол.) . Познань: Zysk i S-ka. ISBN 83-7150-806-9.

Джерела

Polska krytyka literacka (1800–1918). Materiały, t. 4, Warsz., 1959, s. 396–403
Artur Hutnikiewicz: Młoda Polska. Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN, 2000, seria: Wielka Historia Literatury Polskiej. ISBN 83-01-11394-4.