Старицька Анна Георгіївна

Анна Георгіївна Старицька
Народження	27 грудня 1907(1907-12-27), січень 1908[1], 1911[2][3][4] або 1 січня 1908(1908-01-01)  Полтава, Російська імперія
Смерть	13 лютого 1981(1981-02-13)[5][6]
	Париж
Поховання	цвинтар Монпарнас
Країна	Бельгія  Російська імперія
Жанр	живопис, графіка
Навчання	Школа красних мистецтв у Софії
Діяльність	художниця, літографка, художниця-граверка, візуальна мисткиня
Напрямок	абстракціонізм
У шлюбі з	Guillaume Hoorickxd
Роботи в колекції	Королівський музей витончених мистецтв, Stedelijk Museum voor Actuele Kunstd, Mu.ZEE - Kunstmuseum aan Zeed, Паризький міський музей сучасного мистецтва, Королівські музеї витончених мистецтв[7] і Museum Dhondt-Dhaenensd
Старицька Анна Георгіївна у Вікісховищі

Анна Георгіївна Старицька (також Ганна Старицька, фр. Anna Staritsky; 27 грудня 1907 (або січень 1908), Полтава — 13 лютого 1981, Париж), — українська й французька художниця, живописець, графік.

Народилася, за різними даними, 27 грудня 1907 року або в січні 1908 року в Полтаві в родині спадкового дворянина статського радника Георгія Єгоровича Старицького. Племінниця В. І. Вернадського.

Після більшовицького перевороту 1917 року переїхала з матір'ю до Москви, де з 13 років відвідувала дитячу художню школу малювання графині Т. Л. Сухотіної-Толстої.

1925 — Ганна Старицька поїхала на лікування до Франції, оскільки хворіла на туберкульоз кісток.

1926 — переїхала до батька у Болгарію, тут вона вступила до Школи красних мистецтв у Софії, де навчалася протягом 5 років. Після закінчення академії переїхала до Брюсселя.

1932—1946 — спеціалізувалася в сфері ілюстрації та реклами, працювала дизайнером у брюссельських друкарнях.

Після другої світової війни деякий час жила в Ніцці, де тоді працювала група художників, названа пізніше «Ніццькою школою», що мала певний вплив на художницю.

1952 — переїхала до Парижу, де під впливом чоловіка, бельгійського художника Гійома Орикса, захопилася абстракцією і докорінно змінила свій стиль живопису. У цей період виходять з-під її пензля яскраві картини-поеми. Художниця вдавалася до сміливих експериментів, вдосконалюючи техніку колажу, займалася гравюрою на цинку, міді, камені, лінолеумі, а також оформленням поетичних збірок для своїх друзів. Окрім того малювала пером, а також займалася обробкою дерева.

З 1951 твори Старицької експонуються в салоні Нових реальностей у Парижі, згодом відбулися декілька персональних виставок в Брюсселі, Антверпені, Ніцці, Каннах.

У 1970-х роках художниця захопилася тематикою демонології. На її полотнах цього періоду проглядаються постаті чаклунів, духів невизначених контурів, навіяні давньослов'янською міфологією.

Померла у Парижі 13 лютого 1981 року. Похована на цвинтарі Монпарнас.

В Полтаві існує провулок Ганни Старицької.

• Модзалевский В. Л. Малороссийский Родословник. — Том 4. — С. 755. (рос.)
• Корсак Іван Тиха правда Модеста Левицького: повість-есей /І. Ф. Корсак. — К.: Ярославів Вал, 2009. — 165 с.

• Біографія