Стасюк Олег Степанович

Стасюк Олег Степанович
Стасюк Олег Степанович;
Солдат
Загальна інформація
Народження	7 грудня 1968; Вільногірськ
Смерть	24 листопада 2014 (45 років); помер від поранень
Військова служба
Роки служби	2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	42 ОМПБ
Війни / битви	Війна на сході України Іловайський котел; Бої за Дебальцеве;
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Оле́г Степа́нович Стасю́к — солдат 42-го окремого мотопіхотного батальйону «Рух Опору» Збройних Сил України, учасник російсько-української війни.

Короткий життєпис

У школі займався боксом, гирьовим спортом, класичною боротьбою. Протягом 1986—1988 років проходив строкову службу в РА, старший сержант.

1994 року закінчив Запорізький машинобудівний інститут (факультет автомобіле- й тракторобудування). 1997 року переїхав з родиною на проживання в село Балабине.

Працював у ДП «Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро „Прогрес“ імені академіка О. Г. Івченка» в лабораторії авіадвигунів при інженерному складі.

Активіст НРУ. Брав участь у Євромайдані.

З лютого 2014 року добивався запису у військкоматі, займалися відновленням Кіровоградської військової частини. З серпня 2014-го — стрілець відділення охорони, 42-й батальйон територіальної оборони «Рух Опору». Зумів вийти з Іловайського котла. Згодом частина перебувала в Дебальцевому.

23 листопада важкопоранений — потрапив під обстріл на мосту в складі колони, що висувалася на передову, перший БТР горів. У другому перебував і Стасюк, оминути не встигли, потрапили під вибух снаряда. 24 листопада помер у лікарні Артемівська. Без Олега лишилися дружина Ольга, доньки Катерина та Ганна.

Похований у Балабиному.

Нагороди

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни