Стельмах Володимир Семенович

Володимир Семенович Стельмах
Володимир Семенович Стельмах
	Володимир Семенович Стельмах
6-й Голова Національного банку України
	3 грудня 2004 — 23 грудня 2010
Президент	Леонід Кучма; Віктор Ющенко; Віктор Янукович
Прем'єр-міністр	Микола Азаров; Юлія Тимошенко; Віктор Янукович; Юрій Єхануров
Попередник	Сергій Тігіпко
Наступник	Сергій Арбузов
4-й Голова Національного банку України
	21 січня 2000 — 17 грудня 2002
Президент	Леонід Кучма
Наступник	Сергій Тігіпко
Народився	18 січня 1939 (86 років); с. Олександрівка, Великописарівський район, Сумська область, Українська РСР, СРСР
Відомий як	економіст, політик, банкір
Громадянство	СРСР → Україна
Національність	українець
Освіта	Київський інститут народного господарства
Alma mater	Фінансовий університет при Уряді Російської Федераціїd
Політична партія	Політична партія «Наша Україна»
Професія	банкір
Нагороди
	Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Заслужений економіст України	Державна премія України в галузі архітектури
Підпис	[[Зображення:\|128px\|class=skin-invert-image]]
	Медіафайли у Вікісховищі

Володи́мир Семе́нович Сте́льмах (нар. 18 січня 1939, с. Олександрівка, Великописарівський район, Сумська область, Українська РСР, СРСР) — український банкір, політик, економіст, з 21 січня 2000 по 17 грудня 2002 та з 3 грудня 2004 року по 23 грудня 2010 року — 4-й та 6-й голова Національного банку України, виконавець обов'язків голови НБУ (грудень 1999—січень 2000). Кандидат економічних наук, доктор економіки та менеджменту. Державний службовець 1-го рангу (1999). З 23 грудня 2010 року — радник Президента України. Член Комітету з економічних реформ (з 17 березня 2010).^[1]^[2]. Почесний громадянин Сум. Герой України (2007), повний кавалер ордена князя Ярослава Мудрого. Лауреат Державної премія України в галузі архітектури (2005), Заслужений економіст України (1996). Вітчим Ігора Луценка.

Життєпис

Народився 18 січня 1939 в с. Олександрівка, Сумська область, УРСР.

Після закінчення школи працював на шахтах Донбасу. У 1962 році закінчив Львівський обліково-кредитний технікум, працював кредитним інспектором Роменського міського відділення; згодом – начальником відділу в обласній конторі Держбанку. У 1967 закінчив Київський інститут народного господарства за фахом економіст, у 1979 спецфакультет при Московському фінансовому інституті по підготовці висококваліфікованих керівних кадрів в області валютних операцій, міжнародного кредиту та міжнародних розрахунків за фахом економіст з міжнародних економічних відносин. Кандидат економічних наук.

Кар'єра

Кредитний інспектор Роменського відділення Держбанку СРСР, м. Ромни Сумської області (04.1962 — 05.1964)

Кредитний інспектор міського управління Сумської обласної контори Держбанку СРСР (05.1964 — 11.1964).

Економіст відділу кредитування промисловості і місцевого господарства Сумської обласної контори Держбанку СРСР (11.1964 — 02.1967).

Начальник відділу кредитування промисловості і місцевого господарства Сумської обласної контори Держбанку СРСР (02.1967- 06.1969).

Начальник відділу Управління кредитування машинобудівної промисловості Правління Держбанку СРСР, м. Москва (06.1969 — 09.1970).

Начальник відділу довгострокового кредитування колгоспів Управління кредитування колгоспів Правління Держбанку СРСР, м. Москва (09.1970-12.1973).

Начальник кредитно-планового відділу Планово-економічного управління Правління Держбанку СРСР, м. Москва (12.1973-09.1977).

Слухач спеціального факультету при Московському фінансовому інституті (10.1977-06.1979).

Заступник начальника Управління іноземних банківських кредитів Банку для зовнішньої торгівлі СРСР, м. Москва (06.1979-02.1981).

Радник міністра — президента Національного банку Куби, Республіка Куба (02.1981-02.1986).

Заступник начальника Управління кредитування зовнішньоекономічних зв'язків Банку для зовнішньої торгівлі СРСР, м. Москва (02.1986-04.1986).

Заступник начальника Кредитно-економічного управління агропромислового комплексу Держбанку СРСР, м. Москва (04.1986-02.1987).

Заступник начальника Планово-економічного управління Держбанку СРСР, м. Москва (02.1987-01.1988).

Заступник начальника Управління методології кредитнорозрахункових відносин Держбанку СРСР, м. Москва (01.1988-12.1989).

Перший заступник начальника Управління методології кредитно-розрахункових відносин Держбанку СРСР, м. Москва (12.1989-03.1992).

Член Правління, начальник Головного управління методології банківських технологій Національного банку України (04.1992-03.1993).

Перший заступник Голови Правління Національного банку України (03.1993-12.1999).

В. О. Голови Національного банку України (12.1999 — 01.2000).

Голова Національного банку України (01.2000-01.2003).

Голова Спостережної ради Акціонерного банку «Брокбізнесбанк» (02.2003-12.2004)

З грудня 2004 року призначений на посаду Голови Національного банку України.

З 2005 р. по 2010 р. Володимир Семенович був Головою Сумського земляцтва в Києві.

У вересні 2007 року обраний нар. деп. України 6 скликання від блоку «Наша Україна — Народна самооборона», № 28 в списку. Але він невдовзі зняв депутатський мандат на користь посади Голови Національного банку України

21 грудня 2010 року Президент України вніс до парламенту подання на звільнення Володимира Стельмаха з посади Голови Національного банку України у зв'язку з поданою ним заявою про відставку^[3].

23 грудня 2010 року Верховною Радою України звільнений з посади Голови Національного банку України^[4]; того ж дня указом Віктора Януковича призначений радником Президента України^[5]. Як Голова НБУ входив до складу Ради національної безпеки і оборони України.

30 квітня 2015 року був обраний Головою Наглядової ради ПАТ КБ «ПриватБанк».^[6]

Кандидат економічних наук, доктор економіки та менеджменту, академік Міжнародної академії менеджменту. Почесний професор Вищої школи менеджменту (Барселона).

За його участю в обласному центрі відкрито Українську академію банківської справи. Зведений легкоатлетичний манеж міжнародного рівня Української академії банківської справи, який сьогодні збирає сотні прихильників найрізноманітніших видів спорту. Володимир Семенович опікувався і будівництвом стадіону «Ювілейний».

Відзнаки і нагороди

Звання Герой України з врученням ордена Держави (21 серпня 2007) — за визначний особистий внесок у створення та розвиток сучасної банківської системи України, проведення ефективної грошово-кредитної політики, багаторічну плідну діяльність.^[7]
Орден князя Ярослава Мудрого II (2010)^[8], III (2006)^[9], IV (2001)^[10] та V (1999)^[11] ступенів.
Заслужений економіст України (1996).^[12]
Державна премія України в галузі архітектури (2005)^[13] — за архітектуру комплексу будівель Української академії банківської справи в місті Сумах (у складі колективу).
Рішенням Сумської міської ради у вересні 2002 р. Володимиру Семеновичу Стельмаху присвоєно звання «Почесний громадянин міста Суми».

Родина

Володимир Стельмах є вітчимом громадського активіста та політика Ігоря Луценка^[14]

Примітки

↑ Указ Президента України № 355/2010 від 17 березня 2010 «Питання Комітету з економічних реформ». Архів оригіналу за 25 грудня 2010. Процитовано 14 січня 2011.
↑ Указ Президента України № 30/2011 від 14 січня 2011 «Про деякі питання Комітету з економічних реформ». Архів оригіналу за 26 січня 2011. Процитовано 14 січня 2011.
↑ Президент України вніс до парламенту подання на звільнення Володимира Стельмаха з посади Голови Нацбанку і призначення Сергія Арбузова
↑ Постанова Верховної Ради України № 2853-VI від 23 грудня 2010 «Про звільнення Стельмаха В. С. з посади Голови Національного банку України»
↑ Указ Президента України № 1162/2010 від 23 грудня 2010 «Про призначення В.Стельмаха Радником Президента України». Архів оригіналу за 28 січня 2014. Процитовано 23 грудня 2010.
↑ Наглядову раду ПриватБанку очолив колишній голова НБУ Стельмах [Архівовано 25 липня 2016 у Wayback Machine.] forbes.net.ua, 18 травня 2015
↑ Указ Президента України № 736/2007 від 21 серпня 2007 «Про присвоєння В. Стельмаху звання Герой України»
↑ Указ Президента України № 152/2010 від 10 лютого 2010 «Про нагородження В. Стельмаха орденом князя Ярослава Мудрого»
↑ Указ Президента України № 163/2006 від 28 лютого 2006 «Про відзначення державними нагородами України»
↑ Указ Президента України № 723/2001 від 21 серпня 2001 «Про нагородження працівників Національного банку України»
↑ Указ Президента України № 29/99 від 18 січня 1999 «Про нагородження відзнакою Президента України „Орден князя Ярослава Мудрого“»
↑ Указ Президента України № 508/96 від 3 липня 1996 «Про присвоєння почесного звання „Заслужений економіст України“»
↑ Указ Президента України № 1133/2005 від 26 липня 2005 «Про присудження Державних премій України в галузі архітектури 2005». Архів оригіналу за 5 серпня 2012. Процитовано 31 березня 2022.
↑ Народный депутат Луценко признал, что он — приемный сын бывшего главы Нацбанка Владимира Стельмаха [Архівовано 25 листопада 2015 у Wayback Machine.] Главком, 24 листопада, 2015
Игорь Луценко: Владимир Стельмах — мой приемный отец [Архівовано 25 листопада 2015 у Wayback Machine.] КиевVласть, 24 листопада, 2015
Стельмах Володимир Семенович [Архівовано 27 червня 2015 у Wayback Machine.] Голос.ua, 9 грудня, 2013

Посилання

Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С» [Архівовано 11 лютого 2021 у Wayback Machine.]
Біографія на сайті liga.net [Архівовано 19 грудня 2008 у Wayback Machine.]
Почесні імена України — еліта держави II. Видавництво Логос Україна [Архівовано 2 лютого 2014 у Wayback Machine.]

Попередник:	Голови Національного банку України 2004—2010	Наступник:
Сергій Тігіпко	Голови Національного банку України 2004—2010	Сергій Арбузов

[1] Указ Президента України № 355/2010 від 17 березня 2010 «Питання Комітету з економічних реформ». Архів оригіналу за 25 грудня 2010. Процитовано 14 січня 2011.

[2] Указ Президента України № 30/2011 від 14 січня 2011 «Про деякі питання Комітету з економічних реформ». Архів оригіналу за 26 січня 2011. Процитовано 14 січня 2011.

[3] Президент України вніс до парламенту подання на звільнення Володимира Стельмаха з посади Голови Нацбанку і призначення Сергія Арбузова

[4] Постанова Верховної Ради України № 2853-VI від 23 грудня 2010 «Про звільнення Стельмаха В. С. з посади Голови Національного банку України»

[5] Указ Президента України № 1162/2010 від 23 грудня 2010 «Про призначення В.Стельмаха Радником Президента України». Архів оригіналу за 28 січня 2014. Процитовано 23 грудня 2010.

[6] Наглядову раду ПриватБанку очолив колишній голова НБУ Стельмах [Архівовано 25 липня 2016 у Wayback Machine.] forbes.net.ua, 18 травня 2015

[7] Указ Президента України № 736/2007 від 21 серпня 2007 «Про присвоєння В. Стельмаху звання Герой України»

[8] Указ Президента України № 152/2010 від 10 лютого 2010 «Про нагородження В. Стельмаха орденом князя Ярослава Мудрого»

[9] Указ Президента України № 163/2006 від 28 лютого 2006 «Про відзначення державними нагородами України»

[10] Указ Президента України № 723/2001 від 21 серпня 2001 «Про нагородження працівників Національного банку України»

[11] Указ Президента України № 29/99 від 18 січня 1999 «Про нагородження відзнакою Президента України „Орден князя Ярослава Мудрого“»

[12] Указ Президента України № 508/96 від 3 липня 1996 «Про присвоєння почесного звання „Заслужений економіст України“»

[13] Указ Президента України № 1133/2005 від 26 липня 2005 «Про присудження Державних премій України в галузі архітектури 2005». Архів оригіналу за 5 серпня 2012. Процитовано 31 березня 2022.

[14] Народный депутат Луценко признал, что он — приемный сын бывшего главы Нацбанка Владимира Стельмаха [Архівовано 25 листопада 2015 у Wayback Machine.] Главком, 24 листопада, 2015
Игорь Луценко: Владимир Стельмах — мой приемный отец [Архівовано 25 листопада 2015 у Wayback Machine.] КиевVласть, 24 листопада, 2015
Стельмах Володимир Семенович [Архівовано 27 червня 2015 у Wayback Machine.] Голос.ua, 9 грудня, 2013

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

[13]

[14]