Столярський Петро Соломонович
Професор Пе́йсах Шле́ймович Столя́рський[2] (також відомий, як Петро́ Со́ломонович Столя́рський від рос. Пётр Соломонович Столярский; 18 (30) листопада 1871, Липовець, Київська губернія, Російська імперія — 29 квітня 1944, Свердловськ, Російська РФСР, СРСР) — російський та радянський скрипаль і музичний педагог єврейського походження. Кавалер ордену Трудового Червоного Прапора, Народний артист УРСР (1939), засновник першої в СРСР спеціалізованої музичної школи для обдарованих дітей в Одесі. Життєпис Пейсах Соломонович Столярський народився 18 (30) листопада 1871 року у місті Липовець однойменного повіту, Київської губернії в єврейській сім'ї. Перші уроки музики отримав у власного батька, що був клезмером[3]. Пейсах разом із багатьма своїми братами та сестрами брав участь у виступах батьківського оркестру, працюючи на святах у місцевому Липовці.[4] 1885 року Пейсах переїхав до Варшави вчитися у відомого скрипаля Станіслава Барцевича[en]. Потім переїхав в Одесу до Еміля Млинарського. У 1900 році закінчив Одеське музичне училище Імператорської російської музичної спілки по класу Йосипа Карбульки. З 1893 року Столярський став скрипалем оркестру Одеського оперного театру, займаючись при цьому педагогічною діяльністю. Так у 1898 році почав викладати, а 1911 року (за іншими даними 1912), з допомогою Леопольда Ауера[5], музикант заснував приватні музикальні курси. 1919 року Пейсах став викладачем Музично-драматичного інституту, покинувши роботу у театрі. У 1923 році він отримав звання професора. Згодом, 1933 року, Столярський перетворив свої курси у власну державну середню-спеціальну музичну школу-інтернат, що стала першою освітньою установою такого типу в СРСР. Столярський часто запрошував до своєї школи відомих музикантів, щоб ті подивилися на юних талантів, що їх зібрав Петро Соломонович у своїй школі. Так одного разу до них завітав відомий французький скрипаль Жак Тібо[6]. 1939 року Пейсах Соломонович вступив до КПРС[7] і йому було надано звання народного артиста Української РСР, а через два року він покинув роботу в інституті, що до того часу вже став консерваторією. Під час Німецько-радянської війни Столярського було евакуйовано до Свердловська. Там же скрипаль і помер від хвороби[5] 29 квітня 1944. Похований на Широкореченському цвинтарі[ru][8]. Сім'яПетро Соломонович був одружений з Фрідою Марківною[5] та мав дочку Неллі. Відомі учніУчнями Столярського в різні часи були: Єлизавета Гілельс[en], Борис Ґольдштейн, Михайло Ґольдштейн, Давид Ойстрах, Натан Мільштейн, Михайло Фіхтенгольц[en], Самуїл Фурер[ru], Альберт Марков, Едуард Грач, Валерій Клімов тощо. Вшанування пам'ятіВ Одесі проводиться щорічний фестиваль пам'яті Пейсаха Соломоновича.[9] 18 листопада 2011 року до 140-річчя з дня народження музики пройшла церемонія покладання квітів біля будинку, де жив Петро Столярський. На урочистій церемонії були присутні вихованці школи Петра Соломонович, представники обласної влади та родичі. До тієї ж річниці прах Столярського планувалося перевезти з Єкатеринбурга до Одеси і перепоховати на Другому Християнському цвинтарі, однак поки що перепоховання так і не відбулося.[10] 20 листопада також пройшли три спільні концерти учнів школи та Національного одеського філармонічного оркестру, а також була відкрита виставка «Столярський і Одеса».[11] Образ Столярського в літературі
Цікаві факти
Примітки
Література та джерела
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
