Стоїть в селі Суботові
Стоїть в селі Суботові — вірш Тараса Григоровича Шевченка, про церкву у селі Суботів, у якій був похований Богдан Хмельницький. ІсторіяВірш «Стоїть в селі Суботові» Шевченко написав, перебуваючи 1845 року в селі Мар'янське в родині Олександра Лук'яновича. Автограф вірша знаходиться в альбомі Шевченка «Три літа» безпосередньо після автографа поеми «Великий льох» під датою: 21 октября 1845, с. Марьинское, що означає, на думку[1] українського літературознавця Олександра Білецького, що вірш «Стоїть в селі Суботові» не є самостійним твором, а епілогом «Великого льоху». Вірш «Стоїть в селі Суботові» вперше надрукований латино-польською транскрипцією в львівському часописі «Dziennik Literacki» («Літературний щоденник», 1861, № 62). Основні меседжі віршаВірш ніби підсумовує зміст поеми «Великий льох». Шевченко з сарказмом і критично оцінює рішення Богдана Хмельницького стати Україні протекторатом царської Московії: «Отаке-то, Зіновію[2], Можливо, наміри Хмельницького й були добрі: «Щоб москаль добром і лихом Але все закінчилося погано: «Не так воно стало; Та ще й московити про землі України говорять: «Кажуть, бачиш, що все то те Тобто, стверджують, що в Україні нічого українського немає! Інше
ПриміткиДжерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia