Стрептококовий фарингіт
Стрептоко́ковий фарингі́т (застаріле ангіна) — хвороба, яку спричинюють β-гемолітичні стрептококи групи А[4], характеризується ураженнями лімфоїдних елементів ротоглотки та мигдаликів (залоз, розташованих у ротоглотці). Основними клінічними проявами є гарячка, біль у горлі, збільшення мигдаликів, шийних лімфатичних вузлів. Стрептококовий фарингіт становить до 37 % захворювань горла у дітей.[5] Стрептококовий фарингіт передається при тісному контакті з хворою людиною. Гострий фарингіт можна діагностувати клінічно. Зазначене захворювання лікують антибіотиками. Головним чином, вони застосовуються не для скорочення тривалості хвороби, а з метою запобігання виникненню ускладнень, зокрема таких, як ревматизм. Ймовірність виникненняУ США щороку на стрептококовий фарингіт хворіє близько 11 млн людей.[6] Така група бактерій як бета-гемолітичний стрептокок спричинює від 15 до 30 відсотків захворювань горла в дітей і від 5 до 20 % захворювань горла у дорослих.[6] Як правило, зростання рівня захворюваності відбувається наприкінці зими і ранньою весною.[6] ЕтіологіяСтрептококовий фарингіт спричинює група бактерій під назвою[7] бета-гемолітичні стрептококи групи А.[7] Біль у горлі може спричинятись також іншими типами бактерій або вірусів.[6][8] На гострий фарингіт можна захворіти при прямому тісному контакті з хворою людиною. Швидкість поширення хвороби різко зростає при великому скупченні людей.[8][9] Наприклад, у військових формуваннях або школах. Бета-гемолітичні стрептококи можуть висихати до пилоподібного стану, але в такому випадку вони втрачають свою шкідливість. При перебуванні бактерій у вологому середовищі, їх здатність до зараження зберігається до 15 днів.[8] Наприклад, вологі бактерії можуть знаходитись на зубних щітках. У поодиноких випадках ці бактерії можуть знаходитись у їжі. 12 % дітей, які не мають симптомів стрептококового фарингіту є носіями бета-гемолітичних стрептококів типу А.[5]
Клінічні ознакиОсновними симптомами при стрептококовому фарингіті є біль у горлі, гарячка, гнійні виділення жовтого або зеленого кольору на мигдаликах, що містять бактерії і лейкоцити, збільшення лімфатичних вузлів.[6] Також, можуть мати місце інші прояви інтоксикаційного характеру такі як:
Перебіг захворюванняЯк правило, інтенсивність гострого фарингіту зменшується через три-п'ять днів, незалежно від лікування.[11] Застосування антибіотиків знижує ризик загострення хвороби. Стрептококовий фарингіт може стати причиною виникнення наступних серйозних ускладнень:
Діагностика
Призначення лікування може здійснюватись за допомогою модифікованої шкали Centor. Шкала Centor складається з п'яти клінічних ознак. Від наявності вищезазначених ознак залежить імовірність захворювання на гострий фарингіт.[6] Наявність кожної із цих ознак оцінюється в 1 бал:[6]
Лабораторні дослідженняОсновним методом[16] лабораторної діагностики стрептококового фарингіту є бактеріальний посів із зіву. При використанні цього методу, захворювання виявляється у 90–95 % випадків.[6] Іншим способом діагностики є використання експрес-тесту для визначення стрептококової інфекції (Rapid Strep Test, RST) або експрес-тесту для визначення антигена (rapid antigen detection test, RADT). За допомогою експрес-тесту для визначення стрептококової інфекції можна діагностувати захворювання швидше, ніж з використанням бактеріального посіву з ротоглотки, хоча в цьому випадку точність становить лише 70 %. Взагалі діагностика є клінічною. Таким чином, бактеріальний посів із ротоглотки та експрес-тести для визначення стрептококової інфекції або антигена дають можливість визначити причину захворювання.[11] Бактеріальний посів із зіву або експрес-тест не проводиться у осіб, які не мають жодних симптомів, оскільки частина людей є носіями стрептококових бактерій. Такі особи лікування не потребують.[11] Диференціальний діагнозСимптоми стрептококового фарингіту — аналогічні симптомам інших захворювань. У зв'язку з цим, інколи буває важко діагностувати стрептококовий фарингіт без проведення бактеріального посіву з ротоглотки або експрес-тесту на стрептокок.[6] Такі симптоми як гарячка, біль в горлі, кашель, нежить, діарея, гіперемія і свербіж повік, сльозотеча, швидше за все, спричинюють віруси[6] Інфекційний мононуклеоз може зумовити збільшення шийних лімфатичних вузлів, біль в горлі, гарячку, а також ураження мигдаликів.[17] Це захворювання можна діагностувати за допомогою серологічного аналізу крові. Водночас, специфічного лікування інфекційного мононуклеозу не існує. ЛікуванняЯк правило, тривалість захворювання на гострий фарингіт без лікування становить декілька днів.[6] При лікуванні антибіотиками, зазвичай, ознаки зникають на 16 годин швидше.[6] Для уникнення ускладнень, таких як ревматизм і навколомигдаликовий абсцес, застосовують антибіотики. Їх бажано застосовувати протягом 5-7 днів від початку симптомів.[7] АнтибіотикотерапіяПеніцилін V був найбільш поширеним антибіотиком для лікування стрептококового фарингіту у США. Він має популярність завдяки своїй безпечності, ефективності та низькій вартості.[6] Амоксицилін, як правило, використовують в Європі.[18] В Індії пацієнти більш схильні до виникнення таких ускладнень, як ревматизм. У зв'язку з цим, стандартним лікуванням є ін'єкції бензилпеніциліну G.[7] Застосування антибіотиків призводить до зменшення середньої тривалості симптомів, що зазвичай становить від трьох до п'яти днів. Антибіотики знижують її приблизно на один день. Ці лікарські засоби також запобігають поширенню захворювання.[11] Вони використовуються, головним чином, з метою профілактики ускладнень. Такими ускладненнями є ревматизм, висипи або інфекційні захворювання. При застосуванні антибіотиків необхідно враховувати їх можливу побічну дію.[8] Застосування антибіотиків для лікування гострого фарингіту залежить від ступеня тяжкості хвороби та швидкості її поширення.[19] Еритроміцин (та інші антибіотики, зокрема такі як макроліди) застосовуються для лікування осіб з алергією на пеніцилін.[6] Антибіотики групи цефалоспоринів можуть використовуватись для лікування осіб з алергіями меншого ступеню тяжкості.[6] Стрептококові інфекції також можуть привести до виникнення гострого гломерулонефриту. Місцеве знеболюванняДля зменшення больових відчуттів, які породжує гострий фарингіт використовують знеболювальні лікарські засоби.[20] Як правило, застосовують нестероїдні протизапальні препарати або парацетамол, також відомий як ацетамінофен. Також ефективні стероїдні препарати та[7][21] лідокаїнова мазь.[22] Для лікування дорослих пацієнтів можна іноді застосовувати нестероїдні протизапальні засоби. Призначати ацетилсаліцилову кислоту дітям протипоказано, оскільки це може призвести до виникнення синдрому Рея.[7] ПрофілактикаОкремі особи мають підвищену схильність до захворювання на гострий фарингіт. Видалення мигдаликів є одним із способів запобігання виникненню цього захворювання.[23][24] Захворювання на гострий фарингіт три або більше разів протягом року є поважною причиною для видалення мигдаликів, але тільки після консультації з лікарем. Див. такожПримітки
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
![Клінічний випадок стрептококового фарингіту.Зверніть увагу на невеликі червоні плями. Цей висип є рідкісним, але специфічним симптомом [15].](%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Streptococcal_pharyngitis.jpg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
