Сібілла Алерамо

Сібілла Алерамо
Sibilla Aleramo
Ім'я при народженні	італ. Rina Faccio[1]
Псевдонім	Sibilla Aleramo[2][1]
Народилася	14 серпня 1876(1876-08-14)[3][4][…]  Алессандрія, П'ємонт, Італія[2][1]
Померла	13 січня 1960(1960-01-13)[3][4][…] (83 роки)  Рим, Італія[2][1]
Поховання	Кампо Верано[6][5][5]
Країна	Італія[7]  Королівство Італія[1]
Діяльність	письменниця, поетеса, редакторка
Сфера роботи	фемінізм і поезія
Знання мов	італійська[8][9]
Мова творів	італійська[1]
Magnum opus	"Жінка"
Родичі	Adele Facciod
Нагороди	премія Віареджо (1948)
Сібілла Алерамо у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах
Роботи у  Вікіджерелах

Сібі́лла Алера́мо (псевдонім Ріни Фарро; італ. Sibilla Aleramo; *14 серпня 1876(18760814), Алессандрія — †13 січня 1960, Рим) — італійська письменниця-феміністка, поетка та редакторка.

Народилася в Алессандрії. У 16 років вимушено вступила в шлюб з Ульдеріко П'єранджелі, чоловіком який був на десять років старший за неї і який зґвалтував її, коли їй було лише 15 років, (див. Франка Віола і італ. matrimonio riparatore). У 1901 році Алерамо ухвалила рішення залишити чоловіка з сином та переїхати в Рим.

Після відвідання СРСР в 1952 написала поему «Росія — висока країна».

Померла у віці 83 років в Римі після довгої хвороби.

У 1908 році, ще будучи у стосунках з Джованні Ченою, письменником і журналістом, вона познайомилася з Кордулою «Ліною» Полетті на конгресі суфражисток. Між ними зав'язалися стосунки, які пізніше були описані в романі «Переправа» (італ. Il passaggio, 1919).^[10] Її особисте листування з Полетті в останні роки досліджувалося завдяки їхньому неупередженому погляду на гомосексуальні стосунки.

Романи:

• «Жінка» (1907),
• «Кохаю, а отже існую» (1927). Перекладений українською (з післямовою Сергія Заїковського): К., «Пломінь», 2022, 137 с.

Збірки віршів:

• «Поезії» (1929),
• «Так — говорю я землі» (1935),
• «Вечірні вогні» (1956),
• «Ліси любові» (1957).

Українські переклади у книзі: З італійської сучасної поезії. К., 1958.

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

В іншому мовному розділі є повніша стаття Sibilla Aleramo(англ.). Ви можете допомогти, розширивши поточну статтю за допомогою перекладу з англійської. Не перекладайте текст, який видається недостовірним або неякісним. Якщо можливо, перевірте текст за посиланнями, поданими в іншомовній статті. Докладні рекомендації: див. Вікіпедія:Переклад.

Це незавершена стаття про італійську письменницю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.