Сілезькі князівства
Сілезькі князівства (пол. Księstwa Sląskie; чеськ. Slezská Knížectví) — низка середньовічних князівств, розташованих в історичній області Сілезія (сучасні Польща та Чехія). Виникли після поділу 1163 року Сілезького князівства на низку удільних князівств, якими управляли сини Великого князя. Князівство було одним з п'яти головних провінцій середньовічної Польщі згідно з заповітом Болеслава III. Пізніше більша частина Сілезьких князівств увійшли до складу коронних земель Богемської корони 1335 року відповідно до Тренчинського договору, а менша залишилась у Польщі. 1742 року ці території були захоплені Прусським королівством, а Цешинське, Опавське та Ниське князівства залишились під контролем Австро-Угорщини до 1918 року. ІсторіяВідповідно до Статуту короля Польщі Болеслава III Кривоустого, прийнятого 1138 року, країна були розділені на п'ять частин, а центральна частина повинна була утворити особливий спадок, який би передавався старшому князь з роду П'ястів. Після смерті Болеслава Сілезькі князівства разом з королівською короною дісталася його старшому сину Владиславу ІІ, але він програв в міжусобній війні князів та був вигнаний з країни.  1163 року під тиском імператора Священної Римської імперії Фрідріха І Барбаросси король Польщі Болеслав IV був змушений передати Сілезькі князівства синам Владислава. Спочатку вони правили спільно, але 1173 року розділили князівства між собою. У подальшому Сілезькі князівства були розділені на багато удільних володінь серед нащадків династії П'ястів. Останніми представниками цієї династії були Георг Вільгельм князь Легницький і Бжегський (помер 1675 року), та його сестра Кароліна (померла в 1707 року). 1327 року король Чехії Ян Люксембурзький був визнаний сюзереном над князівствами Верхньої Сілезії і Браславля, а 1329 року підкорив собі князів Нижньої Сілезії. У 1335 році відповідно до Вишеградських угод польський король Казимир III визнав сюзеренітет Чехії над польськими Силезькими князівствами. У період Реформації Сілезькі князі, на відміну від Габсбурґів, не перешкоджали поширенню протестантства. Проте найбільш завзятий противник Реформації імператор Фердинанд II, під час Тридцятирічної війни підкорив більшу частину Сілезійських князівств і покатоличив її. Під час Сілезьких воєн німецький король Фрідріх Великий приєднав більшу частину силезьких князівств до Пруссії. Перелік Сілезьких князівств
Були й інші, маленькі удільні князівства: Бернстад (Bernstadt), Бухвальд (Buchwald), Кошок (Coschok), Кросен (Crossen), Фрейстад (Freistadt), Фрейденталь (Freudenthal), Голдберг (Goldberg), Гроткав (Grottkau), Грюнберг (Grünberg), Гайнав (Hainau), Ловенберг (Löwenberg), Любен (Lüben), Намслав (Namslau), Оглав (Ohlau), Рибнік (Rybnik), Спротав (Sprottau), Стейнав (Steinau), Тост (Tost), Воглав (Wohlau) та інші. Були також комбіновані князівства, як то Опольсько-Ратиборське князівство та інш. Джерела
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
