Сільський туризм

Сільський туризм — надання/отримання послуг туристичних атракцій, асоційованих з відпочинком, по використанню екосистемного потенціалу агропромислового комплексу та локальної інфраструктури певного регіону сільської місцевості України, або її характерної колоритної особливості (культурної, архітектурної, етнічної, господарської тощо)^[1]. Розуміється як туризм, що базується в сільських будинках (дворах) або фермах, або загалом у сільській місцевості, але не включає відпочинок на особливих рекреаційних територіях - таких як національні парки, лісові зони і т. д. Простіше кажучи, це майже всі форми відпочинку, що можливі у сільській місцевості.

Поняття "сільський туризм" охоплює широкий спектр відпочинку у сільській місцевості (власне сільський туризм), а також орієнтований на перебування в агрооселях відпочинок (агротуризм). Часто у такому відпочинку підкреслюється екологічна спрямованість цього виду туризму.

Основні характеристики сільського туризму:

• сільський туризм охоплює широкий спектр заходів і досвіду в сільській місцевості, включаючи відвідування культурної спадщини, відпочинок на природі та екологічний туризм. Він спрямований на просування туризму в сільських регіонах загалом, підкреслюючи їх природну красу та культурні визначні пам’ятки;
• у сільському туризмі основні визначні пам’ятки можуть включати мальовничі ландшафти, історичні місця, сільські фестивалі та активний відпочинок на свіжому повітрі, такий як походи, риболовля або спостереження за дикою природою;
• сільський туризм може включати відвідування ферм або сільськогосподарських угідь як частину загального досвіду, він не обов’язково зосереджується виключно на сільськогосподарській діяльності;
• сільський туризм сприяє економічному розвитку сільських територій, залучаючи відвідувачів і одержуючи прибуток для місцевих підприємств, включаючи постачальників розміщення, ресторанів і туроператорів;
• сільський туризм у більшості країн розглядається як невід'ємна складова частина комплексного соціально-економічного розвитку села та як один із засобів вирішення багатьох сільських проблем;
• розвиток сільського зеленого туризму спонукає до покращення благоустрою сільських садиб, вулиць, в цілому сіл; стимулює розвиток соціальної інфраструктури.

Існує три різновидності нинішнього сільського туризму в Україні:

• агротуризм - вид сільського зеленого туризму, як пізнавального, так і відпочинкового характеру, пов'язаний з використанням господарств населення, або сільськогосподарських підприємств і їх земель та інших ресурсів, які тимчасово не використовуються в аграрній сфері. Цей вид може не мати обмежень в навантаження на територію і регламентуванні видів розважального відпочинку.
• відпочинковий (відпочинок на селі). Базою його розвитку є капітальний житловий фонд у садибах господарів, у сільської громади та наявні природні, рекреаційні, історико-архітектурні, культурно-побутові й інші надбання тієї чи іншої місцевості.
• екотуризм - науково-пізнавальний вид сільського зеленого туризму, характерний для сільських місцевостей і сіл, розташованих у межах територій національних парків, заповідних зон, природних парків тощо, де передбачено відповідні обмеження щодо господарських навантажень на територію та регламентовано види розважального відпочинку

Станом на 2025 рік поняття сільського туризму в Україні не є законодавче врегульованим.

Проєкт Закону України «Про сільський та сільський зелений туризм» станом на 2025 рік є останньою спробою врегулювати поняття сільського туризму в Україні. ^[2]. Що правда станом на липень 2025 року терміни розгляду та прийняття цього чи іншого закону не є остаточно затвердженими.

• Пінчук Т. А. Агротуризм як форма підприємництва у сільській місцевості // Науковий вісник Ужгородського університету : серія: Економіка. — 2009. — Т. 39, вип. Спецвип. 28. Ч. ІІІ.. — С. 49-53.
• Гловацька В.В. Сільський зелений туризм: сутність, функції, основи організації // Економіка АПК. — 2006. — Вип. 10(144). — С. 148-155.
• Горішевський П.А., Васильєв В.П., Зінько Ю.В. Сільський зелений туризм: організація надання послуг гостинності // Місто-НВ. — Івано-Франківськ, 2003. — С. 148.