Сілівра Ігор Володимирович
Ігор Володимирович Сілівра (19 травня 1979, Чернівці) — український письменник-фантаст. БіографіяІгор Сілівра народився в Чернівцях. Навчався у Чернівецькому міському ліцеї №1, який закінчив зі срібною медаллю. Він закінчив Чернівецький національний університет, за освітою є інженером. Після закінчення університету Сілівра протягом 6 років працював інженером-налагоджувачем систем автоматизації, після чого перейшов на посаду системного адміністратора у чернівецькій філії Укртелекому. Літературна творчістьЛітературну творчість Ігор Сілівра розпочав ще навчаючись у школі, його перші оповідання включались у малотиражні збірки шкільної творчості. Деякі з його віршів потрапили до альманаху "Холод першого тепла". Першим із відомих опублікованих творів є оповідання «Людина-лампочка», датоване 1999 роком. З 2010 року він публікує свої твори в українському журналі фантастики «УФО» та збірці «Фантастика UA». У 2011 році рукопис його дебютного роману «Цепелін до Києва» став переможцем Днів фантастики у Києві, а сам автор удостоєний грамоти з автографом Анджея Сапковського. У 2013 році цей роман отримав другу премію на конкурсі «Перша Всеукраїнська літературна премія імені Олександри Кравченко (Девіль)», та спеціальну премію за відновлення жанру фантастики. Ігор Сілівра є постійним учасником та неодноразовим переможцем всеукраїнського конкурсу фантастики «Зоряна Фортеця». У 2014 році письменник удостоєний відзнаки Єврокону як найкращий дебютант. У творчості Ігора Сіліври найпомітніше місце посідає тема стимпанку. В цьому жанрі написаний його дебютний роман «Цепелін до Києва», а також його продовження — роман «Край», який вийшов друком у 2016 році. У цих романах дія відбувається в альтернативній реальності, в якій відсутні технології, побудовані на використанні електричного струму, а більшість технічних пристроїв та транспортних засобів використовують паровий рушій. У третьому романі письменника «Архіпелаг», який вийшов друком у 2017 році, дія відбувається також у альтернативній реальності, проте в цьому романі більшість технічних пристроїв використовують як рушійну силу саме електричний струм, проте в цьому світі нема запасів нафти, та в ньому фактично не існує офіційно прийнятих законів, а наука розвивається не шляхом експерименту, а шляхом вивчення архівів, доставленими з паралельного світу, де й живе більшість людей. БібліографіяРомани
Оповідання
ПриміткиПосилання |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
