Сімонов Володимир Ісакович
Володи́мир Іса́кович Сімонов (нар. 11 червня 1950, Краснодар, РРФСР) — український поет, письменник, філософ, громадський діяч. Ідеолог та президент міжнародного фестивалю «Сходи до Неба». Радник Прем'єр-міністра України (на громадських засадах). БіографіяНародився в родині інженера-енергетика Ісаака Савелійовича Сімонова і медпрацівника, потомственої кубанської козачки Ніни Василіївни Сімонової (Біди). У 1967 у поступив в КВІРТУ. Після закінчення у 1972 році, починає службу військовим інженером в 5-й радіотехнічній бригаді 21 корпусу ППО в Греміхі та Сєвєроморську. У цей період Володимир Сімонов почав писати вірші. В 1980 року демобілізувався з Радянської армії і переїхав у Київ. Влаштувався на роботу в ІЕЗ ім. Є. О. Патона, де працював старшим інженером 76-й науковій лабораторії Зварювання тертям. Він отримав 11 авторських свідоцтв в сфері АСК. Паралельно науковій діяльності гастролював з концертами авторської пісні у Ленінграді, Іжевську та інших містах, виступав із сольними концертами в Києві. Суперечності між науковою роботою та бажанням присвятити себе творчої діяльності призвело до рішення піти з інституту. У 1990-ті роки виходять перші збірки його віршів «Ми з тобою з застійного часу» і «Слава Богу - Люблю...». Дім моди «Olga&Simonov»З 1991 року разом з модельєром Ольгою Тюфяковою (ученицею Герца Мепена) організували будинок моди «Olga & Simonov»[1] , пізніше «Фундацію високої моди Києва»[2] . У 2000 році будинок моди «Olga & Simonov» брав участь у Тижні високої моди в Парижі сезону весна-літо 2001[3]. Колекція «Arise, princess»[4], яка була представлена Ольгою Сімоновою, викликала широкий резонанс. В результаті Ольга і Володимир Сімонов отримали запрошення на роботу до Америки. Робота в США Період з 2003 року пов'язаний з Лос-Анджелесом та активною письменницькою діяльністю. Протягом 2004-2009 років написав романи «В пошуках Жінки», «Жриця Роас», «Марія і Ісус» і «Підірване небо», закінчив семирічну роботу над філософською працею «Листи про Красу». У 2006 році вийшла книга «В пошуках жінки», в 2008 році - «Конспекти лекцій на хвилях океану» та «Жриця Роас»[5]. У 2008 році за сценарієм Сімонова знятий комедійний фільм «У погоні за Чайковським» («Chasing Tchaikovsky»[6] , реж. Greg Lalazarian), в якому В. Сімонов дебютує і як актор, зігравши епізодичну роль — Петра Ілліча Чайковського. В 2009 рік у фільм став призером кінофестивалю ARPA-2009[7] в номінації «Найкращий режисер». Громадсько-політична діяльністьВ 1999 році Сімонов створив політичну партію «Партія свідомості третього тисячоліття»[8], виклавши в програмі бачення перспективи розвитку українського суспільства, в основі якого — людина як одиниця свідомості Всесвіту . Метою передвиборчої кампанії було донести «в маси» ідею вдосконалення суспільства третього тисячоліття на основі принципів любові, краси, гармонії та співробітництва. ПССТ брала участь у виборах у Верховну Раду України в 2002 році у блоці «Проти всіх», але необхідний прохідний бар'єр не подолала. У 2003 році партія була ліквідована Міністерством юстиції Україні[9]. Фестиваль «Сходи до Неба» В 1997 році Володимир Сімонов заснував міжнародний фестиваль «Сходи до Неба», який вперше відбувся 28 червня 1997 року на Європейській площі Київа. Дійство включало в себе показ колекцій модельєра Герца Мепена, модних будинків Haut Couture Litrico та Olga & Simonov, а також балету, джазових виконавців та оперних співаків у супроводі Національного симфонічного оркестру України під керівництвом Володимира Сіренка[10]. У 2010 році ініціював створення громадської організації «Фестиваль „Сходи до Неба“», діяльність якої спрямована на популяризацію академічного мистецтва різних жанрів. Серед учасників акцій фестивалю — Дмитро Хворостовський, Анатолій Кочерга, Олексій Козлов, Ольга Микитенко, Дмитро Найдич, Олена Філіп'єва. Веде активну громадську роботу в сфері культури та просвітництва. Філософія З 1997 по 2004 рік Сімонов працював над філософським працею «Листи про Красу» (перший том видано в 1999року), в якому сформулював свою систему «світобудови». В її основі знаходиться жінка, що визначається як «життєствердний та той, що визначає еволюцію і перспективу енергетичний спектр». Основним категоріальним апаратом роботи є поняття краси, любові, гармонії, творчості і співпраці. В. Сімонов підкреслює, що пізнання світу лежить не в площині препарування цілого, а в інтуїтивному прозрінні спільного. У своїх подальших роботах - «Конспекти лекцій на хвилях океану» і «Еволюція людини. Тези про Красу» - висунув «оригінальну концепцію розвитку людства, що рухається від нижчих форм до єднання з Космосом і вселенськими енергіями»[11]. Бібліографія
Література
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
