Таганрозький металургійний завод

Таганрозький металургійний завод

Тип	підприємство
Правова форма	відкрите акціонерне товариство
Галузь	чорна металургія
Засновано	1896
Засновник(и)	Albert Louis Georges Nèved
Штаб-квартира	Таганрог
Продукція	сталь
Виторг	▲26 712 000 000 ₽ (2008)
Чистий прибуток	753 000 000 ₽ (2008)
Власник(и)	Société métallurgique russo-belged
Співробітники	6000 осіб (2016)
tagmet.ru
Таганрозький металургійний завод у Вікісховищі

Публічне акціонерне товариство «Таганрозький металургійний завод» (ПАТ «ТАГМЕТ») — російське металургійне підприємство, одне з найбільших трубних підприємств Росії. Відноситься до трубних заводів «Великої вісімки»^[1]. Спеціалізується на виробництві сталі та труб. Входить до складу Трубної металургійної компанії^[2].

• з 1896 по 1922 — Таганрозький металургійний завод
• з 1922 по 1930 — Завод «Південсталь»
• з 1930 по 1957 — Таганрозький металургійний завод їм. А. А. Андрєєва
• з 1957 по 1971 — Таганрозький металургійний завод
• з 1971 по 1992 — Таганрозький металургійний завод ордена Жовтневої революції
• з 1992 по 1998 — АТ «Таганрозький металургійний завод»
• з 1998 по 2015 — ВАТ «Таганрозький металургійний завод» / ВАТ «ТАГМЕТ»
• з 2015 по наст. час — ПАТ «Таганрозький металургійний завод» / ПАТ «ТАГМЕТ»

Заснований завод у Таганрозі в 1896 році, коли титулярний радник М. К. Фліге та бельгійські піддані граф П. де Гемптин, Л. Тразенстер та Ю. Б. Герпеньї створили акціонерне Російсько-Бельгійське товариство з будівництва металургійного заводу. Основним акціонером був бельгієць Альберт Нев. Головноуправляючий справами Таганрозького металургійного товариства А. Нев у довідці начальника Південно-Східного гірничого управління повідомляв, що ініціатива будівництва металургійного заводу належала «групі Бельгійських капіталістів, що мають на чолі учасників Акціонерне металургійне товариство в Угре (Бельгія), Французьке товариство трубопрокатних заводів у Лувроалі (Франція) і листопрокатних заводів у Жюпільї (Бельгія)…»^[3].

Обладнання старого бельгійського заводу фірми «Джон Кокеріль» у місті Льєж було демонтовано й перевезено в Таганрог.

Офіційне і урочисте відкриття заводу відбулося 28 червня 1897 року, до цього часу запустили першу доменну і мартенівські печі, підготували до пуску листопрокатний цех^[4].

Першу продукцію завод випустив 27 вересня 1897 року. Бельгійські інженери (керівники середньої ланки) були розселені у спеціально побудованих будиночках, що утворили таганрозький район «Колонка» поблизу заводу^[5].

У 1914 році завод випускав і військову продукцію: броньові листи, шрапнельні гранати.

Навесні 1913 року Таганрозьке металургійне товариство у власників викупив Керченський металургійний комбінат.

У 1918 році завод був націоналізований.

У 1922 році завод ледь-ледь не був закритий^[6]. Трест «Південсталь», якому підпорядковувався Таганрозький металургійний завод, у 1922 році вирішив, що відновлення заводу неможливо і він непридатний до подальшої роботи. Було розпочато демонтаж обладнання, і тільки втручання голови ВРНГ СРСР Ф. Е. Дзержинського врятувало завод від ліквідації.

У 1933 році був побудований і запущений трубопрокатний цех, оснащений пільгер-станами виробництва німецької компанії Mannesmann AG. Новий цех десятиліттями називали «маннесманновським».

Під час окупації у 1941 році, німецько-фашистські війська повністю зруйнували металургійний завод^[7]. 30 серпня 1943 року Таганрог був звільнений. З перших днів визволення робочі приступили до відновлення заводу. У листопаді був введений в експлуатацію мартенівський цех № 1 з трьома печами, слідом за ним — бандажопрокатний цех.

У 1957 рокові на завод подали ставропольский газ. Мартеновські печі переведені на магнезито-хромітові зводи і систему паровипарювального охолодження. Збудовані заводський спортивний павільйон та медсанчастина. У 1970 році було закінчене будівництво семиповерхової прибудови головної контори заводоуправління.

У 1960 році було розпочато будівництво трубозварювального цеху № 3. Запуск його відбувся у 1962 році.

У трубозварювальному цеху № 4 в 1974 році поставлений світовий рекорд прокату труб — 1200 метрів за хвилину.

У 1975 році був відкритий новий Палац культури і техніки ім. В. І. Леніна, реконструйований за проектом архітектора Р. О. Петрова^[8].

У 1983 році освоєно випуск обсадних труб по новому ГОСТу в трубопрокатному цеху № 1. У 1985 році закінчено будівництво ділянки бурильних труб з привареними замками в трубопрокатному цеху № 2. Бурильні труби виробництва Таганрозького металургійного заводу використовувалися при будівництві Кольської надглибокої свердловини.

У 1991 році був виведений з експлуатації листопрокатний цех. У 1995 році був зупинений і виведений з експлуатації бандажопрокатний цех.

30 березня 2002 року компанія Альфа-Еко, скупила 42 % акцій заводу, та за підтримки ОМОНу і судових приставів з Ростова-на-Дону, зробила спробу силового захоплення заводоуправління заводу^[9][10][11]. Захопленню перешкодили близько тисячі працівників заводу, які прийшли до заводоуправління на захист свого підприємства за сигналом заводської сирени.

В 2002 році компанія «Рінако», що входить у холдинг МДМ, консолідувала 97 % акцій ВАТ «ТАГМЕТ»^[12][13].

У березні 2003 року в Таганрозі керівниками регіональної влади, інвестиційної компанії «Рінако», Трубної металургійної компанії і Таганрозького металургійного заводу, що входив до неї, було підписано угоду про соціально-економічне співробітництво в 2003 році^[14].

У 2006 році в мартенівському цеху введена в експлуатацію машина безперервного лиття заготовок (МБЛЗ).

У 2008 році в трубопрокатному цеху № 2 був запущений новітній трубопрокатний комплекс Premium Quality Finishing (PQF))^[15] німецької фірми SMS Meer^[de], що прийшов на зміну пільгер-станам. Цей комплекс став першим подібним комплексом у Росії.

У серпні 2013 року була запущена електросталеплавильна піч, запуск якої завершив на Таганрозькому металургійному заводі еру мартенівських печей^[16][17].

З 15 червня 2015 року «ТАГМЕТ» стає Публічним акціонерним товариством «Таганрозький металургійний завод» (офіційне скорочена назва — ПАТ «ТАГМЕТ»).

• Виробництво сталі
• Труби сталеві безшовні гарячедеформовані
• Бурильні труби з приварними замками
• Насосно-компресорні труби
• Обсадні труби і муфти до них
• Труби для ремонту свердловин
• Труби і профілі сталеві зварні
• Труби сталеві водогазопровідні
• Труби сталеві електрозварні прямошовні
• Труби профільні та профілі
• Різьбоущільнюючі мастила

• Вироби з кришталю (виробництво закрито в 2012 році)^[18]
• Оцинкована посуда

Ділянка по виготовленні кришталевих виробів була відкрита на заводі у 1973 році при трубозварювальному цеху № 3. При виробництві застосовуються різноманітні способи декорування: ручне алмазна огранка, матове гравірування, хімічне полірування. Продукція кришталевої ділянки була удостоєна ряду нагород: золоті і платинові медалі конкурсу «Всеросійська марка (III тисячоліття). Знак якості XXI століття», дипломи регіональних конкурсів «Кращі товари Дону», всеросійського конкурсу «Сто кращих товарів Росії», дипломи багатьох російських та міжнародних виставок.

В 2002 році при ділянці по виробництву кришталевих виробів була організована нова ділянка — сувенірна. Вона займалась виробництвом ексклюзивних замовлень. Одним з перших замовленнь на виготовлення був кришталевий герб Російської Федерації^[19].

У січні 2010 року, під час візиту на ВАТ «ТАГМЕТ» президента РФ Д. А. Медведєва, йому була піднесена виготовлена місцевими майстрами кришталева ваза ручної роботи^[18].

У 2012 році ділянку з виробництва кришталю було закрито у зв'язку з її нерентабельністю.

• 2016 — С. І. Білан^[20][21]
• 2011—2016 — Д. А. Лівшиц^[22]
• 2003 — 2011 — М. І. Фартушний
• 2002 — 2003 — А. Г. Бровко
• 2002 — 2003 — М. І. Мірськой (исполнительный директор)
• 2002 — 2002 — О. О. Горшков (конфлікт з «Альфа-Еко»)
• 1998 — 2002 — С. А. Бідаш
• 1997 — 1998 — В. О. Шанілов
• 1986 — 1997 — О. Ф. Шулежко
• 1963 — 1986 — П. Ю. Осипенко
• 1957 — 1963 — Є. І. Леонов
• 1943 — 1957 — О. М. Астахов^[23]
• 1940 — 1941 — І. Ф. Белобров
• 1938 — 1939 — М. К. Орлов
• 1937 — 1938 — С. Й. Резніков
• 1932 — 1936 — Б. Л. Колесніков
• 1930 — 1932 — Ф. З. Лисенко
• 1927 — 1930 — А. П. Григорьев
• 1922 — 1927 — С. А. Беліков
• 1922–1922 — Г. В. Шаблієвський
• 1922–1922 — Я. С. Гугель
• 1918 — 1918 — І. Д. Матюшин
• 1900 — 1916 — А. А. Нев
• 1896 — 1900 — Ю. Б. Герпеньї

• 2017 — Д. А. Левченко
• 2014 — 2017 — П. Ю. Горожанін (головний інженер)
• 2003 — 2015 — В. В. Мульчін (технічний директор)
• 1997 — 2003 — М. І. Фартушний
• 1995 — 1997 — В. О. Шанілов
• 1986 — 1995 — С. В. Калібатовський
• 1981 — 1986 — О. Ф. Шулежко
• 1963 — 1981 — В. М. Коробецький
• 1963 — 1963 — О. І. Іванов
• 1943 — 1963 — О. О. Коньков
• 1939 — 1941 — А. О. Коньков
• 1936 — 1938 — О. П. Скородумов
• 1933 — 1936 — М. Г. Колесніков
• 1932 — 1933 — О. П. Скородумов
• 1930 — 1932 — Н. М. Тюбаєв
• 1927 — 1929 — Н. І. Таликов
• 1923 — 1926 — А. С. Точінський
• 1922–1922 — Г. К. Осецімський
• 1920–1922 — Є. Г. Крушель
• 1918 — 1920 — Тупе
• 1917—1918 — Г. К. Осецімський

• Бондаренко Михайло Маркович (1905—1938) — радянський державний і партійний діяч. Працював різноробочим, електриком, помічником сталевара.
• Голубець Іван Карпович (1916—1942) — Герой Радянського Союзу (посмертно), старший матрос-прикордонник. Працював у листопрокатному цеху заводу.
• Купін Іван Володимирович (1914—1998) — Герой Радянського Союзу, генерал-майор артилерії. Працював нарізчиком труб у ТСЦ-1.
• Ломакін Василь Іванович (1920—1944) — Герой Радянського Союзу (посмертно), рядовий гвардії . Працював у листопрокатному цеху.
• Повєткін Петро Георгійович (1906—1970) — Герой Радянського Союзу, полковник гвардії. Працював у механічному цеху.
• Старовойт Федір Степанович — творець одного з перших проектів гелікоптера (1910). Працював у доменному цеху^[24].
• Чубуков Семен Ісаакович (1907—1983) — Герой Радянського Союзу, майор гвардії. Працював газооператором в енергетичному цеху з 1959 по 1974 рік.
• Шевельов Марк Іванович (1904—1991) — Герой Радянського Союзу, полярний дослідник. З 1919 по 1921 рік працював робітником на ТМЗ.
• Шурухін Павло Іванович (1912—1956) — Герой Радянського Союзу, генерал-лейтенант. Працював у ТСЦ-1.

• У 1979 році на Таганрозькому металургійному заводі знімалися епізоди художнього фільму «День весілля доведеться уточнити» (у головних ролях Євгенія Симонова, Борис Щербаков)^[25].

• Офіційний сайт ПАТ «ТАГМЕТ»
• Інтернет-вітрина кришталевої продукції ПАТ «ТАГМЕТ»
• Відео-хроніка спроби рейдерського захоплення заводоуправління ВАТ «ТАГМЕТ» у 2002 р.