Тайфунник тихоокеанський

?Тайфунник тихоокеанський
	;
Охоронний статус
	; Уразливий (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен:	Еукаріоти (Eukaryota);
Царство:	Тварини (Animalia);
Тип:	Хордові (Chordata);
Клас:	Птахи (Aves);
Ряд:	Буревісникоподібні (Procellariiformes);
Родина:	Буревісникові (Procellariidae);
Рід:	Тайфунник (Pterodroma);
Вид:	Тайфунник тихоокеанський;
Біноміальна назва
	Pterodroma externa; (Salvin, 1875)
	; Ареал виду
Синоніми
	Oestrelata externa
Посилання
Вікісховище:	Pterodroma externa
Віківиди:	Pterodroma externa
ITIS:	174574
МСОП:	22698030
NCBI:	53670

Тайфу́нник тихоокеанський^[2] (Pterodroma externa) — вид буревісникоподібних птахів родини буревісникових (Procellariidae)^[3]. Мешкає на сході Тихого океану.

Опис

Тихоокеанський тайфунник — великий морський птах, середня довжина якого становить 42,5-45 см, розмах крил 95-114 см, вага 310-555 г. Верхня частина голови чорна, обличчя біле. Верхня частина тіла сіра і верхні покривні пера крил сірі, на крилах чорний М-подібний візерунок. Хвіст сірий, біля основи білуватий. Нижня частина тіла переважно біла. Нижня сторона крил біла з чорними краями і кінчиками та чіткою чорною смугою від згину крила до його середини. Дзьоб чорний, на кінці гачкуватий.

Поширення і екологія

Тихоокеанські тайфунники гніздяться лише на острові Александра Селькірка^[en] в архіпелазі Хуан-Фернандес на захід від Чилі. Під час негніздового періоду вони широко зустрічаються в тропічних і субтропічних водах на заході Тихого океану, на північ до Гавайських островів, регулярно зустрічаються у західного узбережжя Мексики, причому бродячі птахи спостерігаються до 42° північної широти в центральній частині Тихого океану, а також в Новій Зеландії і східній Австралії.

Тихоокеанські тайфунники ведуть пелагічний спосіб життя, рідко наближуються до суходолу, за винятком гніздування. Вони живляться переважно кальмарами (Ommastrephidae) і летючими рибами. Птахи залежать від хижих риб, таких як жовтопері тунці, які відганяють рибу ближче до поверхні води, де тайфунники можуть легко їх зловити. Тихоокеанські тайфунники гніздяться в норах на схилах, серед густих заростей папороті Dicksonia externa, на прилеглих луках, а також серед відкритих скель, на висоті від 600 до 1150 м над рівнем моря. В жовтні-листопаді вони повертаються до гніздових колоній. Одне яйце відкладається в період з середини грудня до початку січня, а пташенята вилуплюються у лютому-березні. За пташенятами доглядають протягом 3 тижнів, після чого їх залишають в гнізді на день, поки батьки шукають їжу. Вони повертаються до гнізда на заході сонця. Більшість пташенят покидають гніздо у травні-червні.

Збереження

МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, популяція тихоокеанських тайфунників становить приблизно 3 мільйони птахів. Їм загрожує хижацтво з боку інтродукованих ссавців, таких як кішки, щури і свині.

Примітки

↑ BirdLife International (2016). Pterodroma externa: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 25 вересня 2022
↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Petrels, albatrosses. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 25 вересня 2022.

Джерела

Brooke, M. (2004): Albatrosses and Petrels Across the World. Oxford University Press, Oxford, UK. ISBN 0-19-850125-0
Onley, Derek and Paul Scofield (2007) Albatrosses, Petrels and Shearwaters of the World Helm Field Guides ISBN 978-971-36-4332-9 Помилка параметра в {{ISBN}}: контрольна сума
Harrison, Peter. Seabirds of the World: A Photographic Guide. Princeton University Press, Princeton, New Jersey, 1987, ISBN 0-691-01551-1