Тангар чорнощокий

?Тангар чорнощокий
	;
Охоронний статус
	; Найменший ризик (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен:	Еукаріоти (Eukaryota);
Царство:	Тварини (Animalia);
Тип:	Хордові (Chordata);
Клас:	Птахи (Aves);
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes);
Родина:	Саякові (Thraupidae);
Рід:	Тангар (Schistochlamys);
Вид:	Тангар чорнощокий;
Біноміальна назва
	Schistochlamys melanopis; (Latham, 1790)
	; Ареал виду
Підвиди
	(Див. текст)
Синоніми
	Tanagra melanopis; Schistoclamys melanopis
Посилання
Вікісховище:	Schistochlamys melanopis
Віківиди:	Schistochlamys melanopis
EOL:	1052880
ITIS:	562848
МСОП:	22722123
NCBI:	62242

Танга́р чорнощокий^[2] (Schistochlamys melanopis) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae). Мешкає в Південній Америці.

Опис

Довжина птаха становить 18 см. Забарвлення переважно сизувато-сіре. Обличчя, горло і шия чорні. Виду не притаманний статевий диморфізм. Молоді птахи мають переважно оливково-зелене забарвлення.

Підвиди

Виділяють п'ять підвидів:^[3]

S. m. aterrima Todd, 1912 — центральна Колумбія, Венесуела, західна Гаяна і північна Бразилія;
S. m. melanopis (Latham, 1790) — східна Гаяна, Суринам, Французька Гвіана і північно-східна Бразилія;
S. m. grisea Cory, 1916 — південь Еквадору і схід Перу;
S. m. olivina (Sclater, PL, 1865) — від південно-східного Перу і північної Болівії до півдня центральної Бразилії;
S. m. amazonica Zimmer, JT, 1947 — східна і південно-східна Бразилія.

Поширення і екологія

Чорнощокі тангари мешкають в Колумбії, Венесуелі, Гаяні, Французькій Гвіані, Суринамі, Еквадорі, Перу, Бразилії і Болівії, трапляються в Парагваї. Вони живуть в саванах, сухих і вологих чагарникових заростях та на полях. Зустрічаються поодинці або парами, на висоті до 1700 м над рівнем моря. Не приєднуються до змішаних зграй птахів. Живляться плодами, листям, бруньками і нектаром. Гніздо чашоподібне, розміщується в траві. В кладці 2-3 яйця, інкубаційний період триває 13 днів.

Примітки

↑ BirdLife International (2016). Schistochlamys melanopis.
↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 20 березня 2022.