Татарський Олександр Михайлович

Олександр Татарський
Олександр Татарський
Олександр Михайлович Татарський
Дата народження	11 грудня 1950
Місце народження	Київ, СРСР
Дата смерті	22 липня 2007 (56 років)
Місце смерті	Москва, Росія
Поховання	Міусський цвинтар
Громадянство	СРСР; Росія
Національність	єврей
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Професія	режисер, художник, продюсер, аніматор
Нагороди
IMDb	ID 0851088

Олекса́ндр Миха́йлович Тата́рський (* 11 грудня 1950, Київ, УРСР — †22 липня 2007, Москва, Росія) — радянський та український режисер-мультиплікатор, художник, продюсер, аніматор. Працював у жанрі пластилінової анімації.

Біографія

Народився 11 грудня 1950 року в Києві в єврейській родині. Син сценариста М. С. Татарського. В анімації — з 1968 року, пройшов професійний шлях від заливщика до режисера. Працював фазувальником і аніматором в об'єднанні художньої мультиплікації на студії «Київнаукфільм». У 1974 році закінчив Київський інститут театру і кіно за спеціальністю кінодраматург-кінознавець-редактор, а також спеціалізовані трирічні курси художників-мультиплікаторів Держкіно УРСР. В 1980 році переїжджає в Москву для роботи кінорежисером в мультиплікаційній студії Т/О «Экран».^[1] У 1981 створив мультфільм «Пластилінова ворона». Як вільний слухач, два роки відвідує лекції Вищих курсів сценаристів і режисерів, у 1986–1988 роках працює там викладачем.

З 1988 року — засновник і художній керівник Московської студії «Пілот» (Школа нових екранних технологій). Студія «Пілот» стала першою незалежною кіностудією в пострадянській Росії. Автор-режисер багатьох рекламних роликів. З 1997 року — художній керівник щонедільної програми «Чердачок Фрутіс» (ОРТ). Найбільш відомі персонажі, створені Татарським — брати Колобки, котрих потім було перейменовано в братів Пілотів, які були не тільки героями мультфільмів, але й першими віртуальними ведучими.

В 1998 році отримав Державну премію РФ в галузі літератури і культури за цикл «Из личной жизни Братьев Пилотов» і телепрограму «Чердачок Братьев Пилотов». У 2000 — звання «Заслужений діяч мистецтв РФ». Більшість фільмів Татарського і студії «Пілот» — володарі фестивальних нагород. Заставка до програми «Спокойной ночи, малыши!» була внесена в книгу рекордів Гіннеса за найбільшу кількість виходів в ефір. Був президентом Відкритого російського фестивалю анімаційного кіно в Суздалі і керівником секції анімації при Союзі кінематографістів, в 2007 — член експертної ради кінопремії «Золотий Орел».

Смерть

Татарський помер 22 липня 2007^[2] на 57 році життя у сні від зупинки серця. На похорон на Міуському кладовищі прийшли сотні людей — відомі режисери, численні студенти покійного та працівники студії «Пілот»; під час обряду поховання тіла померлого звучала мелодія з мультфільму «Падав торішній сніг»^[3].

Незавершені проєкти

Багато років Олександр Татарський виношував ідеї створення двох повнометражних мультфільмів: «Прибуття поїзда» — авторського проекту про пасажирів поїзда, який в алегоричній формі розповідав історію Радянського Союзу, та «Божевільне волосся» — комедійного детектива, сюжет якого розгортався в Лондоні часів Другої світової війни. Обидва проекти так і не були завершені через смерть режисера.^[4]^[5]

Особисте життя

Олександр Татарський був одружений тричі. Інна (Акімова) — перша дружина Татарського. Від другої дружини, Катерини, у Татарського є син Ілля (нар. 1992), від третьої, Аліни, — син Михайло (нар. 2006).^[6]^[7]

Фільмографія


Рік	Оригінальна назва	Назва	Примітка
1974	«Кстати о птичках»
1976	«Как кормили медвежонка»
1976	«Музыкальные сказки»
1977	«Приключения кузнеца Вакулы»	«Пригоди коваля Вакули»	художник-мультипликатор
1978	«Первая зима»		художник-мультипликатор
1979	«Золоторогий олень»	«Золоторогий олень»
	«Как несли стол»
	«Лень»
	«Приключения капитана Врунгеля»	Пригоди капітана Врунгеля
1981	«Жили-были матрёшки»
	«Пластилиновая ворона»	Пластилінова ворона
	«Спокойной ночи, малыши!»	На добраніч, малюки!
1982	«Микрофильмы»
	«Новогодняя песенка Деда Мороза»
	«Берегите хлеб»
	«Возвращение со звёзд»
	«Происшествие в музее»
	«Телеглаз»		(заставка передачи)
1983	«Падал прошлогодний снег»	Падав торішній сніг
1984	«Обратная сторона Луны»
	«Будильник»		(заставка передачи)
	«Это совсем не про это»		(художник-мультипликатор)
1985	«Знаки»
	«Крылья, ноги и хвосты»	Крила, ноги і хвости
	«Ранняя бабочка»
	«Кубик. Кубик Рубик клоунада»
	«Полезные советы профессора Чайникова»		«Как побелить потолок» «Как не залить соседей» «Как обогреть палатку»
	«Туда и обратно»
1986-1987	«Следствие ведут Колобки»	Слідство ведуть Колобки
1989	«Лифт 1»	Ліфт
1989	«Лифт 2»	Ліфт
1991	«Путч»
1992	«Лифт 5»
1992	«Сюда идёт кот!»		(англ. Here Comes the Cat!), з Ігорем Ковальовим
1995-1996	Из личной жизни братьев Пилотов (мультсериал)
1996	«Братья Пилоты готовят на завтрак макарончики»
1996	«Я дам тебе знать»		кліп музичного гурту "Машина времени"
1997—1999	«Чердачок Фруттис»		художній керівник
1998	«Автомобиль кота Леопольда»		Автор сценарію
1999	«Академия собственных Ашибок»		художній керівник
1999	«Унесённые ветром»
2000—2003	Телепередача «Тушите свет»		(студія «Пилот ТВ» по заказу НТВ (2000—2001), ТВ-6 (2001—2002), ТВС (2002—2003))
2001	«Десять лет, которые потрясли нас»		художній керівник
2002	«Красные ворота Расёмон»
2003	«Красная стрела»
2004—2007	«Гора самоцветов»
2004	«Как пан конём был»
	«Лиса-сирота»
	«Толкование сновидений»
2005	«Ворон-обманщик»
	«Большой петух»
	«Злыдни»
	«Лис и дрозд»
2006	«Соловей»
2006	«Мальчик с пальчик»
2007	«Заяц-слуга»
2008	«Как помирились Солнце и Луна»
2008	«Майма-долгожданный»
2006	«Моя хата з краю»		консультант
2006—2007	«Мульти-Россия»	Мульти-Росія
2010	«Фиксики»	Фіксики	ідея мультсеріалу, реалізована після смерті автора

Література

Татарський А. "Книга збігів", Видавництво: "CheBuk", 1-е видання - 2011, 2-е видання - 2012, ISBN 978-9984-816-52-4. Збірка розповідей режисера про своє дитинство, про цікавих людей, з якими його зводила доля, про колег-мультиплікаторів, та про дивовижні збіги, що траплялися в його житті.^[8]
Олександр "Pilot" Татарський, укладач С. В. Капков, Видавництво: ВД Мещерякова, 2016, ISBN 978-5-91045-920-9.