Теорема (фільм)

*Теорема*
Теорема;
Teorema
Жанр	Драма; Детектив
Режисер	П'єр Паоло Пазоліні
Продюсери	Маноло Болоньїні; Франко Росселліні
Сценарист	П'єр Паоло Пазоліні
У головних ; ролях	Сільвана Мангано; Теренс Стемп; Массімо Джиротті
Оператор	Джузеппе Руццоліні
Композитори	Енніо Морріконе; Тед Карсон; (у тритрах відсутній)
Монтаж	Ніно Баральї
Художник	Luciano Puccinid
Дистриб'ютор	Netflix
Тривалість	105 хв.
Мова	італійська; англійська(кілька слів)
Країна	Італія
Рік	1968
Дата виходу	4 вересня 1968 (Венеційський МКФ)
IMDb	ID 0063678
Попередній	«Каприз по-італійськи»
Наступний	«Кохання і лють»
	Теорема у Вікісховищі

«Теорема» (італ. Teorema) — драматичний фільм італійського режисера та сценариста П'єра Паоло Пазоліні, знятий у 1968 році. Світова прем'єра стрічки відбулася 4 вересня 1968 року на Міжнародному кінофестивалі у Венеції^[1].

Кінофільм можливо інтерпретувати як марксистську притчу, релігійну алегорію (єретичну переробку христологічних мотивів), урок психоаналізу та спроби сучасної міфотворчості^[2]. Як і однойменний роман Пазоліні, фільм ілюструє його улюблену тезу (теорему) про тотожність християнського віровчення, революційно-антибуржуазної проповіді та сексуального потягу.

У березні 2016 року фільм увійшов до рейтингу 30-ти найвидатніших ЛГБТ-фільмів усіх часів, складеному Британським кіноінститутом (BFI) за результатами опитування понад 100 кіноекспертів, проведеного до 30-річного ювілею Лондонського ЛГБТ-кінофестивалю BFI Flare^[3]^[4].

Сюжет

У багатому міланському будинку з'являється гість. Він по черзі вступає у сексуальні відносини з усіма членами сім'ї — з сином, дочкою, матір'ю, батьком і зі служницею. Гість їде, а звичне життя заможної родини руйнується вщент^[5].

У ролях

Теренс Стемп — Гість
Сільвана Мангано — Мати
Массімо Джиротті — Батько
Анна Вяземські — Донька
Андрес Хосе Крус Сублетт — Син
Лаура Бетті — Служниця

Нагороди

Загалом стрічка отримала 1 нагороду, зокрема:

Венеційський кінофестиваль (1968)
- Кубок Вольпі за найкращу жіночу роль (Лаура Бетті)

Номінації

Стрічка отримала 4 номінації^[6], зокрема:

Венеційський кінофестиваль (1968)
- «Золотий лев»
Італійський національний синдикат кіножурналістів (1969)
- Премія «Срібна стрічка» у категорії «Найкращий режисер» (П'єр Паоло Пазоліні)
- «Срібна стрічка» у категорії «Найкращий сценарій» (П'єр Паоло Пазоліні)
- «Срібна стрічка» у категорії «Найкраща акторка другого плану» (Лаура Бетті)

Цікаві факти

У фільмі вимовляється лише 923 слова. Батько сімейства за весь фільм виголошує кілька уривчастих реплік, так само як і Гість.
Процес за звинуваченням фільму в непристойності закінчився виправдувальним вердиктом. Суддя обґрунтував своє рішення так:

«Хвилювання, яке я випробував при перегляді, мало не сексуальний, а виключно ідеологічний і містичний характер. Оскільки мова, безперечно, йде про твір мистецтва, воно не може бути непристойним»^[7]