В основу сюжету покладені вісім з 24 новел роману Чосера. Багато новел, наприклад «Розповідь Ченця» істотно доповнені Пазоліні в сенсі збільшення соціальної сатири, зокрема, викриття симонії, що панує в середньовічній церкві. Сюжети фільму рясніють фривольними моментами й трохи брутальним гумором, висхідним до першоджерела. Пазоліні також додав сюжет із застигнутими зненацька гомосексуалами, що відсутній в оригіналі. Ряд сюжетів явно запозичені у Боккаччо, на середньовічні ілюстрації якого спирається візуальний ряд фільму.
В Італії фільм неодноразово заборонявся до прокату судовими рішеннями. Вперше це відбулося 7 жовтня 1971 року (заборона була знята 9 січня 1973 року), потім його знову заборонили рішенням Прокуратури Республіки в Терамо 19 березня 1973 року. Касаційний суд анулював це рішення 2 квітня 1973 року. Через два дні Прокуратура Італійської Республіки у Беневенто знову наклала на фільм заборону. Було поставлено питання про відповідність цього рішення Конституції. Конституційний суд зібрався для обговорення цього питання 27 березня 1975 року і повністю зняв заборону[1].
