Терещенко Нифонт Мефодійович

Терещенко Нифонт Мефодійович
Народження	8 квітня 1867(1867-04-08)  Попівка, Звенигородський район[d], СРСР, Київська губернія, Російська імперія або Звенигородський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Смерть	1947
	Попівка, Звенигородський район[d], Київська область, Українська РСР, СРСР
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	художник, іконописець
Брати, сестри	Терещенко Каленик Мефодійович і Терещенко Софія Мефодіївна

Нифонт Мефодійович Терещенко (8 квітня 1867(18670408), с. Попівка, Звенигородський повіт, Київська губернія — 1947, с. Попівка, Звенигородський район, Київська область) — український художник, іконописець.

Народився 8 квітня 1867 р. у с. Попівка Звенигородського повіту Київської губернії. Батько був відставним солдатом, а мати — простою селянкою. У сім'ї було п'ятеро дітей: Нифонт, Софія, ще дві сестри і брат Каленик. Нифонт був найстаршим.

З раннього дитинства любив малювати, навчався у місцевих малярів. Потім за наполяганням місцевого священника поїхав до Києва.

У 1880-х рр. навчався в Лаврській іконописній майстерні та художній рисувальній^[1].

Після смерті батька став опікуном для менших сестер і брата.

Через це пізно одружився. Його дружина, Покотило Уляна Яківна, довгий час наймитувала у панів Вільхівецької цукроварні. В сім'ї народилося двоє дітей: донька Антоніна (Тося) 1909 р. народження та син Юрій (Жорж) 1916 р. У 1920-х рр. працював учителем у Звенигородській жіночій гімназії та єврейській семирічній школі, де викладав малювання та креслення. Дуже любив дітей та був хорошим педагогом.

Малював ікони і картини, в тому числі хоругви, портрети, пейзажі, був добрим копіювальником. Значна кількість його робіт виконана в стилі народної картини.

У 1933 р. подружжя Терещенків переїхало жити на Харківщину, в радгосп ім. Комінтерна, де працювала агрономом донька Тося. Син Юрій навчався в Харківському метеорологічному інституті, був репресований у 1938 р. і помер у в'язниці.

У 1936 р. Терещенки повернулися в рідне с. Попівку. Нифонт пішов працювати вчителем у сільську семирічну школу та малював картини на замовлення. Це були не художні твори, а ремісницький заробіток. Платили за роботу хто що дасть. Картини, виконані на замовлення селян, є найцікавішими роботами у малярській спадщині художника. Це творчі інтерпретації традиційних сюжетів, характерних для народної картини: парубок з дівчиною біля криниці, хата в садку під горою та квіти.

Як іконописця Н. Терещенка відносять до категорії «невідомих» своєрідних художників, які копіювали живопис Володимирського Собору в Києві. Більшість ікон та хоругв, створених маляром, загинули ще в 1930-х рр. разом з церквами, для яких були написані.

Помер Нифонт Терещенко у 1947 р. Похований у рідному селі Попівка на Звенигородщині (нині Черкаська область).

Сестра — Терещенко Софія Мефодіївна, українська художниця, етнограф і фольклористка.

Брат — Терещенко Каленик Мефодійович, скульптор, автор більш ніж 30 пам'ятників Тарасу Шевченку.

Творчість художника мало досліджена, а картин залишилося дуже мало.

У фондах Черкаського обласного краєзнавчого музею зберігається три хоругви авторства Нифонта Терещенка. Очевидно вони були виготовлені для Української автокефальної православної церкви. Саме на 1920-ті рр. припадає процес її становлення.

Дві з трьох двосторонніх хоругв мають зображення ікон «Молєніє о чаше» і Святого мученика Харлампія та ікон Святого Трифона й ікони Остробрамської Божої Матері. Вони декоровані стилізованим українським орнаментом, що заповнює увесь простір хоругв.

Третя хоругва — з іконами Святого Апостола Петра та Воздвиження Чесного Хреста, декорована маками, мальованими з натури. Розміри хоругв: 142 х 65 см та 122 х 59, 5 см. Виконані на грубому домотканому полотні олійними фарбами.

Журнал "Родовід". Число 15 - 1993. - с. 29 - 43.