Тиранчик алагоаський

?Тиранчик алагоаський
	;
Охоронний статус
	; На межі зникнення (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен:	Еукаріоти (Eukaryota);
Царство:	Тварини (Animalia);
Тип:	Хордові (Chordata);
Клас:	Птахи (Aves);
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes);
Родина:	Тиранові (Tyrannidae);
Рід:	Тиранчик (Phylloscartes);
Вид:	Тиранчик алагоаський;
Біноміальна назва
	Phylloscartes ceciliae; Teixeira, 1987
	; Ареал виду
Посилання
Вікісховище:	Phylloscartes ceciliae
Віківиди:	Phylloscartes ceciliae
ITIS:	562098
МСОП:	22699516
NCBI:	2765398

Тира́нчик алагоаський^[2] (Phylloscartes ceciliae) — вид горобцеподібних птахів родини тиранових (Tyrannidae)^[3]. Ендемік Бразилії.

Опис

Довжина птаха становить 12 см, вага 7,8 г. Верхня частина тіла переважно оливково-зелена. Над очима білі "брови", під очима та на скронях білі плями. Через очі проходять темні смуги. Нижня частина тіла білувата, боки темно-зелені, нижня частина живота блідо-жовтувата. Крила і хвіст темні. На крилах дві жовтуваті смужки.

Поширення і екологія

Алагоаські тиранчики локально поширені на сході Бразилії, на північному сході штату Алагоас та на сході штату Пернамбуку. Вони живуть в бразильському атлантичному лісі. Зустрічаються на висоті від 160 до 980 м над рівнем моря. Живляться дрібними безхребетними, яких шукають серед рослинності в кронах дерев та в середньому ярусі лісу, на висоті від 6 до 15 м над землею. Сезон розмноження триває з вересня по лютий.

Збереження

МСОП класифікує цей вид як такий, що перебуває на межі зникнення. За оцінками дослідників, популяція алагоаських тиранчиків становить від 50 до 250 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.

Примітки

↑ BirdLife International (2016). Phylloscartes ceciliae. Архів оригіналу за 2 березня 2022. Процитовано 29 січня 2022.
↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tyrant flycatchers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 4 травня 2014. Процитовано 29 січня 2022.