Впродовж 2002—2009 років навчалась і вдосконалювала свою спортивну майстерність на відділенні боротьби Львівського училища фізичної культури під керівництвом тренера Андрія Пістуна.
У 2005 році стала чемпіонкою Європи серед дівчат в Албанії. У 2006 виконала норматив майстра спорту міжнародного класу, Чемпіонка світу та триразова Чемпіонка Європи серед юніорів, 5-та лауреатка чемпіонату світу та чемпіонату Європи 2007 серед жінок, учасниця XXIX Олімпійських ігор, бронзова призерка Чемпіонату Європи серед жінок 2010.
Здобула золоту медаль на чемпіонаті Європі з вільної боротьби у німецькому місті Дортмунд, який проходив 31 березня 2011[1].
Чемпіонка світу 2014 року. Виграла змагання після повернення з декретної відпустки.
Тренери: Ткач Олександр Леонідович, Копитко Юрій Богданович.
Чоловік теж займався вільною боротьбою. Подружжя має сина Ярослава 2013 року народження. Хобі — книги.
Весною 2016 року приєдналася до патріотичного флешмобу #яЛюблюСвоюКраїну, опублікувавши відеозвернення, в якому розповідає, за що любить Україну[2].
Чемпіонат Європи 2019
На чемпіонаті Європи з вільної боротьби, що відбувався у лютому Римі, здобула золоту нагороду у ваговій категорії до 62 кг. Українка в чвертьфіналі достроково здолала білоруську спортсменку Вероніку Іванову (12:2). У півфіналі Юлія Ткач перемогла колишню партнерку по збірній України, яка на цьому чемпіонаті виступала за команду Азербайджану, Тетяну Омельченко (4:0).[3][4]
Суперницею по фіналу стала титулована росіянка Інна Тражукова. Вона на момент чемпіонату була діючою чемпіонкою світу у вазі 65 кг, а також є багаторазовою призеркою чемпіонату Європи. У першій «3-хвилинці» фінальної сутички росіянка мінімально вела в рахунку 0:1. Після перерви Юлія активізувалась і за хвилину до фінального свистка вже переважала суперницю на один бал (2:1). Після перемоги на турнірі Юлія втретє стала чемпіонкою Європи з боротьби[3][5].
Державні нагороди
Орден «За заслуги» III ст. (4 березня2016) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, зразкове виконання службового обов'язку та багаторічну сумлінну працю[6]
Орден княгині Ольги II ст. (8 березня2021) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, зразкове виконання службового обов'язку та багаторічну сумлінну працю[7]
Відзнака Президента України — ювілейна медаль «25 років незалежності України» (19 серпня2016) — за значні особисті заслуги у становленні незалежної України, утвердженні її суверенітету та зміцненні міжнародного авторитету, вагомий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, культурно-освітній розвиток, активну громадсько-політичну діяльність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народу[9]
↑Указ Президента України від Про нагородження відзнакою Президента України – ювілейною медаллю "25 років незалежності України" року № 336/2016 «19 серпня 2016»
