За даними «Пам'ятної книжки Санкт-Петербурзької губернії» за 1905 рік населений пункт називався селище Преображенське. 360 десятин землі у Преображенському належали почесному громадянину Миколі Валентиновичу Сазікову, а також 5 десятин — архітектору Свіньїну та нащадкам професора Академії мистецтв Шишкіна[1].
До 1919 мало статус селища при станції Преображенській, оскільки в околицях станції квартирував Преображенський кавалерійський полк. 1919 селище було перейменовано на честь революціонера Миколи Толмачова.
За даними 1933 року Толмачово було дачним селищем та адміністративним центром Толмачовської сільради Лузького району, до якої входили 13 населених пунктів: села Болото, Жельці, Заполля, Кемка, Пустинь, Сітенка й дачні селища Железо, Ляпунов Двір, Плоске, Скобельцино, Толмачово, Шалога загальним числом населення 2 504 особи[3].
Станом на 1 січня1935 року населення дачного селища Толмачово становило 1 600 осіб[4].
1936 року до складу Толмачовської сільради входили 15 населених пунктів, 1034 господарства й 7 колгоспів[5].
У селищі розміщується завод залізобетонних виробів і металоконструкцій[27] на правому березі річки Луга. На лівому березі розташовано Лузький завод залізобетонних виробів[28]. Також у селищі розташований Лузький комбікормовий завод[29].
Неподалік від селища Толмачово розташований нині закритий будинок відпочинку «Живий струмок».
Транспорт
Меморіальна дошка на будівлі станції
Селище розташовано за 124 кілометри на південь від Санкт-Петербурга й за 15 км на північ від районного центру, міста Луги, на обох берегах річки Луги. Два зупинних пункти приміського залізничного сполучення: на правому березі річки Луга — станція Толмачово, на лівому березі — платформа Партизанська. На обох зупиняються всі приміські електропоїзди, окрім експресів Санкт-Петербург — Луга — Санкт-Петербург і швидкого приміського поїзда «Плесковъ» Санкт-Петербург — Псков — Санкт-Петербург[30].
На річці Луга є пристань, розташована на правому березі, біля станції Толмачово. До початку 1990-их років на річці діяла регулярна пасажирська лінія Толмачово — Хілок. У Толмачово була суднобудівна верф і річковий вокзал[31]. У 1980-их роках пасажирське сполучення здійснювалось пароплавами типу «Зірниця», нині судноплавство річкою практично відсутнє, будівля верфі руйнується.
Автобусне сполучення з містом Луга та найближчими селами[32]. Лівобережною частиною селища проходять автобусні маршрути 110 «Луга — Миколаївське» та 110Б «Луга — Осьміно»[33].
Освіта і культура
У селищі є середня школа. Офіційною датою заснування школи вважається 1 листопада 1901 року[34]. Є також музична школа й дитячий садок. До числа освітніх закладів належить Толмачовський дитячий будинок.
Заклади культури представлені муніципальним закладом «Соціально-культурний центр дозвілля й відпочинку», до складу якого входять будинок культури в Толмачово, а також клуби й бібліотеки у населених пунктах Толмачовського міського поселення[35]
Відомі люди
Поряд із сучасним селищем, у садибі Затишшя жив російський письменник Михайло Салтиков-Щедрін.
Примітки
↑«Пам'ятна книжка Санкт-Петербурзької губернії. 1905», стор. 161, 176
↑Адміністративно-територіальний поділ Ленінградської області. — Л., 1933, стор. 47, 271
↑Адміністративно-економічний довідник з Ленінградської області. — Л., 1936, стор. 24
↑Адміністративно-економічний довідник з Ленінградської області. — Л., 1936, стор. 158
↑Всесоюзная перепись населения 1926 года = Recensement de la population de L’U.R.S.S. 1926 / Центральное статистическое управление СССР; Отд. переписи. Т.2. Западный район. Центрально-Промышленный район: народность, родной язык, возраст, грамотность. — М.: Изд. ЦСУ СССР, 1928
