Розробка нового стратегічного ракетного комплексу з урахуванням твердопаливної МБР РТ-2П з розміщенням нової ракети на самохідному автомобільному шасі розпочато Московському інституті теплотехніки 1975 року під керівництвом головного конструктора Олександра Надірадзе (після його смерті — Бориса Лагутіна)
Постанова ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР № 668-212 про розробку ракетного комплексу «Тополь» вийшла 19 липня 1977 року[2].
Перше льотне випробування ракети відбулося 27 жовтня 1982 на полігоні «Капустин Яр» і закінчилося невдало[2].
Другий (за іншими даними, перший[3]) пуск був проведений 8 лютого 1983 на полігоні Плесецьк бойовим розрахунком 6-го НДУ і був успішним. Перші три випробувальні пуски проводилися з переобладнаної спеціально для цих робіт шахтної пускової установки[2] ракети РТ-2П[3].
10 серпня 1983 року проведено четвертий пуск ракети РС-12М, він став першим, здійсненим з самохідної пускової установки[2] 15У128[3] .
Всього, на етапі спільних льотних випробувань комплексу з лютого 1983 по 23 грудня 1987 рік було проведено 16 пусків ракет[2].
На озброєння ракетний комплекс було прийнято 1 грудня 1988 року.
Задіяні структури
Для розроблення та виробництва бойових та навчальних засобів комплексів «Тополя» були задіяні такі структури:
Приводи — ВНДІ «Сигнал», Ковров, Владимирської області (розроблення); Люберецький завод сільськогосподарського машинобудування ім. О. В. Ухтомського, Люберці, Московської обл. (Виробництво);[8]
З листопада 1984 року по вересень 1994 року в період серійного виготовлення елементів комплексу та постановки ракетних полків на бойове чергування було проведено 32 контрольно-серійні пуски (на захист партії). За період експлуатації ПГРК у РВСН з квітня 1988 року по листопад 2005 року виконано 33 навчально-бойові пуски ракети РТ-2ПМ[2].
Испитательний пуск, Ціль пуску: лётное испитание нового единого (для БР морского и наземного базирования) боевого блока и испитания по продлению сроков эксплуатации комплекса
Испитательний пуск, ракета изготовлена в 1987, Ціль пуску: испитания перспективного боевого оснащения для БРНБ (экспериментальний ББ со специальними СП ПРО и способностью поражать точечние високозащищённие объекти), а также подтверждение стабильности ЛТХ в продлённие до 21 года сроки эксплуатации[36]
УБП в ходе КШУ с 33 РА в рамках учений «Стабильность-2008», ракета изготовлена в 1987, Ціль пуску: подтверждение стабильности характеристик в продлённие до 21 года сроки эксплуатации[37]
УБП, ракета изготовлена в 1987, по август 2007 на БЧ в 54 Гв. рд, Ціль пуску: подтверждение стабильности основних ЛТХ в продлённие сроки эксплуатации, продление сроков эксплуатации до 22-х лет.[38]
Испитательний пуск, ракета изготовлена в 1987 году, Ціль пуску: испитание нового типа боевого оснащения БР, с параллельним, индивидуальним разведением боевих блоков взамен, так називаемого «автобуса», реализующего последовательную схему разведения[42], подтверждение стабильности ЛТХ в продленние сроки эксплуатации, отработка средств измерений[43]
ракета изготовлена в 1988, по март 2011 на БЧ в 39 Гв. рд (Новосибирск), Ціль пуску: испитания экспериментальной боеголовки с високой точностью, оценка возможности дальнейшего продления сроков эксплуатации комплекса[44]
УБП, ракета изготовлена в 1987 году, до июля 2007 года на БЧ в 42 рд, Ціль пуску: подтверждение стабильности основних лётно-технических характеристик ракет этого класса в период продленних до 24 лет сроков эксплуатации и оценка возможности продления сроков эксплуатации до 25 лет[45]
Ціль пуску: испитания боевого оснащения, оценка эффективности мер противодействия ПРО, подтверждение стабильности ЛТХ в продлённие сроки эксплуатации. Ракета била поставлена в войска 25 лет назад[46][47].
Ціль пуску: испитания перспективного боевого оснащения[53].
Розгортання
Перший ракетний полк з РК «Тополь» був поставлений на бойове чергування 23 липня 1985 (за іншими даними — 20 липня), ще до завершення спільних льотних випробувань у 14-й ракетній дивізії (Йошкар-Ола) (командир — полковник В. Дремов, а до кінця 1985 — ще один ракетний полк [54][55] .
27 травня 1988 року на БД заступив перший полк, до складу дивізіонів якого входив удосконалений рухомий командний пункт (ПКП), оснащений новою автоматизованою системою управління .
Розвиток угруповання РТ-2ПМ. Кількість ПУ на бойовому чергуванні [56]
РТ-2ПМ виконана за схемою з трьома маршовими щаблями, кожна з яких оснащена РДТТ з одним нерухомим соплом. Повна вага ракети становить 45 тонн.
Перший ступінь ракети має масу 27,8 т, довжину 8,1 м і діаметр 1,8 м. Хвостовий відсік має циліндричну форму, на його зовнішній поверхні розміщені аеродинамічні керма (решітки) та стабілізатори. Управління польотом під час роботи першого ступеня здійснюється за рахунок поворотних газодинамічних та аеродинамічних кермів (решіток).
Другий ступінь має діаметр 1,55 м.
Третій ступінь має діаметр 1,34 м.
Головна частина ракети складається з одного бойового блоку та відсіку з руховою установкою та системою управління. На ракеті застосовано систему управління інерційного типу, що забезпечує управління польотом ракети, проведення регламентних робіт на ракеті та пусковій установці, передстартову підготовку та пуск ракети.
На весь термін експлуатації ракета розміщується в герметизованому транспортно-пусковому контейнері (ТПК) довжиною 22,3 м та діаметром 2 м, в якому підтримуються постійна температура та вологість.
Пускова установка змонтована на базі семивісевого шасі МАЗ-7912 (пізні модифікації — на базі МАЗ-7917, що відрізнявся збільшеною приблизно на 1 м довжиною і доопрацьованими кабінами екіпажу), воно оснащене агрегатами та системами, що забезпечують транспортування, підтримання в установленому ступені та проведення пуску ракети.
Для проведення пуску ракети пускова установка вивішується на домкратах та горизонтується. Пуск ракети проводиться після підйому контейнера у вертикальне положення за допомогою порохового акумулятора тиску, що розміщується в транспортно-пусковому контейнері — «мінометний старт».
Корпуси двигунів всіх трьох щаблів виготовлені із композиційних матеріалів.
Тип головної частини: моноблочна (підвищеного класу потужності), що відокремлюється, термоядерна з високошвидкісним некерованим бойовим блоком потужністю 1 Мт. До складу головної частини входить рухова установка та система управління, яка забезпечує необхідне для ураження об'єктів гранично мале відхилення від точки прицілювання.
У процесі експлуатації РК ракета знаходиться в транспортно-пусковому контейнері, розміщеному на рухомій ПУ, яка створена на основі 7-вісного колісного тягача МАЗ-7917 . Установка обладнана бортовою інерційною навігаційною системою, яка забезпечує можливість автономно здійснити пуск ракети з будь-якої точки маршруту бойового патрулювання. Пуск може бути здійснений також із укриття (спецспоруди з розсувним дахом) у районі постійної дислокації.
Крім рухомого ПУ, до складу комплексу входять командний пункт та інші допоміжні агрегати, розміщені на 4-осних колісних шасі підвищеної прохідності (МАЗ-543А, МАЗ-543М).
Частину ПГРК «Тополя» було розгорнуто у новостворених позиційних районах (ПР), а частина — у переобладнаних ПР з-під демонтованих ПГРК середньої дальності «Піонер» відповідно до Договору про РСМД 1987 р.
Масове розгортання ПГРК «Тополь» у складі угруповання РК РВСН дозволило вирішити проблему її живучості за умов можливого ядерного удару. За рахунок виживання ПГРК «Тополь» на їхню частку доводилося збереження понад 60 відсотків потрібного потенціалу удару у відповідь з урахуванням наявності у складі угруповання залізничних комплексів з ракетами РС-22.
Використання твердопаливних ракет дало певні переваги: значно зменшило час їхньої підготовки до пуску порівняно з рідинними, для яких передбачалося заправлення рідким паливом на старті; спростило експлуатацію РК; виключило можливість протоки рідкого палива під час заправки, отруєння особового складу та забруднення навколишнього середовища агресивними компонентами цього палива, і внаслідок цього підвищило екологічну безпеку засобів РВСП.
Крім того, за оцінкою американських фахівців, твердопаливні ракети економічніші в експлуатації. В інформаційних матеріалах повідомлялося, що система на основі твердопаливної ракети «Мінітмен» мала витрати на експлуатацію в 10 разів менше, ніж система на основі рідинної ракети «Титан-2». При цьому терміни служби ракет на твердому паливі, за досвідом експлуатації в США, становлять від 10 до 15 років і можуть бути доведені до 20 років, підтвердженням чого є МБР «МХ», яке перебувало на бойовому чергуванні з 1986 по 2005 рік . Для ракет «Тополя» термін експлуатації збільшено з 10 років до 21 року, за прогнозами надійності можливе продовження термінів експлуатації до 23 років.[57] 03.09.2011 здійснено успішний запуск ракети «Тополя» виробництва 1988 року.[58]
ПГРК «Тополь» з МБР четвертого покоління міжконтинентальної дальності вигідно відрізнявся від своїх попередників РК «Темп-2С» та «Піонер» . До основних переваг ПГРК «Тополь» належали: більш висока маневреність, ступінь маскування, можливість пуску ракет із заздалегідь підготовлених точок маршруту та, внаслідок цього, вища живучість. Більш досконале бойове оснащення РК і більш висока точність влучення в ціль дозволяли використовувати його для вирішення всього спектра стратегічних завдань.
Експлуатація та перспективи
На марші: машина охорони, пускова установка, машина забезпечення бойового чергування
Максимальна кількість ракет «Тополь», що знаходилися на озброєнні РВСН — 369 одиниць.
У 2007 році було ліквідовано 36 пускових установок «Тополя», що вислужили встановлені терміни експлуатації . Станом на січень 2008 року на бойовому чергуванні перебувало 213 ракет «Тополя».
За останні кілька років кількість тих, хто знаходився на озброєнні РТ-2ПМ «Тополь», стрімко скорочувалася. Так, якщо за даними на грудень 2010 року, у складі РВСП залишалася 171 одиниця ПГРК «Тополь», станом на початок 2016 року на озброєнні РВСН імовірно перебувало вже 72 одиниці ПГРК «Тополь», а до початку 2018 року ракет[59]. В даний час ракетні комплекси «Тополя» поступово замінюються у військах більш сучасними мобільними ракетними комплексами РС-24 «Ярс».
За інформацією, отриманою від представника РВСН після пуску ракети комплексу «Тополь» з Плесецька 3 вересня 2011 року:
«Прогнозована оцінка надійності та технічного стану ракетного комплексу "Тополь" вказує на принципову можливість подальшого продовження термінів його експлуатації, які нині становлять 23 роки (при спочатку встановленому гарантійному — 10 років)».
Дані щодо термінів експлуатації безпосередньо ракет комплексу були повідомлені після пуску 3 листопада 2011 року з космодрому Плесецьк (ракета 1987 року виготовлення), метою якого було підтвердження стабільності льотно-технічних характеристик ракет у продовжені до 24 років терміни експлуатації, а також оцінка можливості продовження їх термінів експлуатації. до 25 років.[45]
Екземпляри
Станція тропосферного зв'язку, машина забезпечення бойового чергування та пускова установка
На Червоній площі. Вперше брав участь на параді 7 листопада 1990 року . Потім брав участь на парадах 9 травня 2008 року та 9 травня 2009 року . На парадах 2008 та 2009 років брали участь по 4 машини.
↑Севастопольский Гвардейский Краснознамённий полк, войсковая часть 19970 // 65 лет на страже Родини (Мелитопольская Краснознамённая РД). — Киров : ООО «Форекс», 2006. — С. 62—72. — ISBN 5-85-271-180-2.
↑Краснознамённий Свирско-Печенгский орденов Суворова и Александра Невского ракетний полк // 65 лет на страже Родини (Мелитопольская Краснознамённая РД). — Киров : ООО «Форекс», 2006. — С. 48—51. — ISBN 5-85-271-180-2.
↑Гвардейский Краснознамённий ракетний полк, войсковая часть 21649 // 65 лет на страже Родини (Мелитопольская Краснознамённая РД). — Киров : ООО «Форекс», 2006. — С. 52—61. — ISBN 5-85-271-180-2.
↑ абвгдеФеоктистов Ю. Н. Оренбургская стратегическая. Хроника основних собитий истории Оренбургской ракетной армии / Под общ. ред. А. С. Борзенкова. — Пермь : Пермское книжное издательство, 2001. — С. 289—293. — 7000 прим. — ISBN 5-93683-001-2.
↑ абвРекламный буклет, посвящённый 45-летию 42-й ракетной дивизии
↑Гвардейская ордена Кутузова II-ой степени ракетная дивизия / Гл. ред.: И. Р. Фазлетдинов. — Тейково : СТЭЛС-дизайн, 2008. — С. 22.
↑Омская стратегическая 1959—2004 годи / Под общ. ред. Швайченко А. А. — 2-е изд. — Омск : Омская типография, 2004. — С. 192—193.
↑Лата Л. Ф. Новий этап исторического пути 32-й рд // 32-я Херсонская Краснознамённая ракетная дивизия (Они защищали Отечество). — М., 2007. — 544 с.
↑ абНа стратегическом направлении / Под общ. ред. Ю. С. Соломонова. — М. : Интервестник, 2006. — С. 127. — ISBN 5-9900745-1-4.
Сухина Г. А., Ивкин В. И., Дюрягин М. Г. Ракетный щит Отечества / Под общ. ред. В. Н. Яковлева. — М. : ЦИПК РВСН, 1999. — 254 с.
Стратегические ракетные комплексы наземного базирования. — М. : «Военный Парад», 2007. — 248 с. — 2000 прим. — ISBN 5-902975-12-3.
Оренбургская стратегическая. Хроника основных событий истории Оренбургской ракетной армии / под общ.ред. А.С.Борзенкова. — Пермь : Пермское книжное издательство, 2001. — 328 с. — 7000 прим. — ISBN 5-93683-001-2.
Тихонов С. Г. Оборонные предприятия СССР и России: в 2 т. — М. : ТОМ, 2010. — Т. 1. — 608 с. — 1000 экз. — ISBN 978-5-903603-02-2.
Тихонов С. Г. Оборонные предприятия СССР и России: в 2 т. — М. : ТОМ, 2010. — Т. 2. — 608 с. — 1000 экз. — ISBN 978-5-903603-03-9.
.jpg)
.jpg)
.jpg)
