Трансадріатичний газопровід

Трансадріатичний газопровід
Коротка назва	TAP
Названо на честь	Адріатичне море
Країна	Албанія,  Греція і  Італія
Організаційно-правова форма	Акціонерне товариство[d]
Розташування штаб-квартири	Баар
Кількість працівників	250 осіб
Оператор	Trans Adriatic Pipeline AGd
Довжина або відстань	878 км
Офіційний сайт
Трансадріатичний газопровід у Вікісховищі

Трансадріати́чний газопро́від (англ. Trans Adriatic Pipeline — TAP) — трубопровід для транспортування природного газу з Каспійського й Близькосхідного регіонів у Західну Європу. Введено в експлуатацію у листопаді 2020.

Маршрут газопроводу довжиною в 520 кілометрів — Греція, Албанія, Адріатичне море (офшорна частина), Італія. Розробники проекту — швейцарська EGL, норвезька Statoil, німецький E.ON Ruhrgas. Передбачувана потужність газопроводу — 10 млрд м³ на рік, з можливістю збільшення пропускної здатності до 20 млрд.

28 червня 2013 було оголошено, що головний конкурент — газопровід Набукко — закритий, а пріоритетним проектом тепер є Трансадріатичний газопровід.

3 березня 2016 р. Єврокомісія схвалила будівництво Трансадріатичного газопроводу. Передбачається, що він стане частиною Південного газового коридору.

Акціонери Трансадріатичного трубопроводу: BP (20 %), SOCAR (20 %), Snam (20 %), Fluxys (19 %), Enagas (16 %) і Axpo (5 %).

У 2016 розпочато будівництво Trans Adriatic Pipeline^[1]

Європа до 2020 року розраховує отримувати по цій трубі 10 млрд кубометрів газу на рік.^[2]

• Трансанатолійський газогін
• Nabucco (газопровід)
• Білий потік (газогін)

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.

• Trans Adriatic Pipeline website