Третяк

Третяк — термін, який має кілька значень. Ця сторінка значень містить посилання на статті про кожне з них.
Якщо ви потрапили сюди за внутрішнім посиланням, будь ласка, поверніться та виправте його так, щоб воно вказувало безпосередньо на потрібну статтю.@ пошук посилань саме сюди

• Третя́к — слово, яке має різні значення: напій з меду; танок, елемент танцю; топонім; прізвище; гроші.

Третяк — третя територія після дитинця і і зовнішньої частини города (острога), котра приєднувалася до городища у міру поступового зростання останнього. ("Третяк" в Чернігові тощо).^[1]

• Третяк (Чернігів) — історична назва частини земель Чернігова. У Музеї Національного архітектурно-історичного заповідника “Чернігів стародавній” в Успенському соборі була продемонстрована копія карти, де зазначено Дитинець Третяк - південно-західна частина площею 19,5-20,5 га слов'янського міста сіверян, що формувалось з VII сторіччі.
• Третяки́ — село в Україні, підпорядковане Харцизькій міськраді Донецької області. Населення становить 258 осіб. Орган місцевого самоврядування — Іловайська міська рада. У 2014 році в зоні АТО (див. Іловайський котел).
• Третяко́ве — село в Україні, Хорольському районі Полтавської області. Населення становить 59 осіб. Орган місцевого самоврядування — Андріївська сільська рада.
• Третякі́вка — село в Україні, Синельниківському району Дніпропетровської області. Населення становить 151 особа. Орган місцевого самоврядування — Гірківська сільська рада.
• Третякі́вка — село в Україні, Біловодському районі Луганської області. Населення становить 527 осіб. Орган місцевого самоврядування — Данилівська сільська рада.
• Третяки (Траццяк на картах Білорусі (трансліт.: Tracciaki, руск.: Третьяки)) — села в Білорусі

Відомо, що людина навчилась виготовляти медовий напій із меду диких бджіл з прадавніх часів (судячи зі згадок в давньогерманському та кельтському епосі) є одним із найдавніших хмільних напоїв, відомим в Європі. У 448 р. н. е. візантійський історик Пріск Панійський у таборі гунського володаря Аттіли на території сучасної України записав слово «Мед». Згідно рецептури часів Київської Русі міцність Медових напоїв залежала від пропорції меду та води: «півторак», «двойняк», «третяк». Третяк (також згадується як дубняк) це напій готується з однієї частини меду і двох води.. Заправляють на 100 л сити 50 г хмелю, 20 — фіалкового коріння та двома краплями справжньої рожевої олії, або 50 г пелюстків рож. Після шумовиння переливають у чисту бочку, і через рік напій стає цілком придатним до вживання. Третяк може зберігатись упродовж десятків літ, щороку міцнішає, не втрачаючи солодкого смаку. Всупереч очікуванням, типовий питний мед (сікера) не є густим та солодким лікером, а нагадує вино, цей напій часто плутають з медовухою-самогоном. Сікера^[2] (напій) — це рідкий напій, який легко ллється. Смак сікери швидше всього нагадує вино або легкого пива з ароматом меду. Назва "Сікера" (грец. σίκερα) — згадується у Греції та на Близькому Сході.

Письмові відомості, в тому числі про торгівлю товарами з меду, є в Угодах Русі з Візантією. Про наявність меду у східних слов'ян свідчить Лаврентіївський літопис, де розміщені описи угод між Києвом та Константинополем. Перші згадки в Київській Русі про мед як хмільний напій датуються 944 та 946 роком. Протягом кількох віків мед залишався єдиним хмільним напоєм у східних слов'ян. Для своїх потреб його варили домашнім способом у великих глиняних посудинах — корчагах, для продажу — у броварах. Серед ремісників впродовж до XVII ст. найповажнішою була професія медовара. У ХІХ ст.. мед у домашніх умовах майже не варили. Міцність залежала від пропорції меду та води: «півторак», «двойняк», «третяк». Із пуду меду виходило 7 відер медовухи. Але у порівнянні з іншими хмільними напоями, мед був слабким — від 5 % до 10 % вмісту алкоголю.

Можемо припустити, що назви населених пунктів та прізвища пішли від центрів виробництва та виробників цього медового напою.

Медове "вино" - сікера в Україні виготовляється в м. Бровари з 2019 року. В Польщі цей продукт зареєстрований, як слабоалкогольний. Пошук Google свідчить що це алкогольний напій із натурального меду, соків ягід і фруктів прямого віджиму без додавання цукру та спирту.^[3]

Українська мова формувалась поетами та письменниками, які активно її використовували. Так в творах Івана Котляревського (1769—1838) слово «третяк» використовуються в значенні танець, елемент танцю. Твір «Енеїда» містить такі слова:

^[29] Сестру Дідона мала Ганну, Навсправжки дівку хоть куди, Проворну, чепурну і гарну;

Приходила і ся сюди

В червоній юпочці баєвій, В запасці гарній фаналевій, В стьонжках, в намисті і ковтках;

Тут танцьовала викрутасом, І пред Енеєм вихилясом

Під дудку била третяка.

У читача «Енеїди» виникає запитання: який же танець виконували молоді та гарні юнак і юначка, яких з таким захопленням змальовує нам автор? Значення слів у творах Котляревського опубліковано у 1922 році. Так том 1 «Пояснення до „Енеїди“ містить тлумачення слова: „Третяк  —  фігура в танці“.

Становлення й розвиток козацького танцю відбувалися, як можна припустити, з часів гетьмана Петра Сагайдачного, на основі майже усіх на той час відомих в Україні танців та їх елементів. Не бракувало і впливу сусідніх народів, особливо виразно вказує на запозичення їх з хореографічної культури південнослов'янських народів.

Досліджуючи українську танцювальну музику, музикознавець Микола Грінченко (1888—1942) дійшов висновку, що вони складають основну групу мелодій козачкових танців кінця XVIII — початку ХІХ ст... Майже усі мають типову метроритмічну структуру. Вихилясник, за термінологією В. М. Верховинця, танцювальний рух для парубків і дівчат. Третяк або тропак Василь Верховинець називає ще вибиванцем і зауважує, що в українському танці цей рух зустрічається також під назвою сучок, тропак, дрібушечки та колись третяк був назвою окремого танцю. Танці, козаків не мали сталої композиційної побудови, а виконувались лише за логікою поступовості й складності в рухах, але виконавці (козаки) були і в певній залежності один від одного. Типовий танець починався повільно найпростішими кроками і рухами, а закінчувався найдивнішими карколомними стрибками й вибриками, гопаками, третяками (тропаками), гайдуками.

Слово в значенні потрійне притоптування в танці використовували письменники й пізніше: — „Гоп!“ — гукав [Омелян Косюра], у боки взявшись, сипав третяками, І навприсядки пускався, й колесом крутився, Поки дружку вибив з сили, а сам не втомився (Українські поети-романтики, 1968, 563).

Оскільки прізвища козаків формувались за їх характерною вдачею і вносились в Реєстр війська, то можна припустити, що Прізвище Третяк походить від козаків що мали вдачу добре танцювати, мали військову службу, були заможними, що забезпечувало поширення прізвища у своїй родині.

Побутує думка що Третяк це Старовинне руське ім'я, яке походить від слова третій і дослівно означало „третій у сім'ї“, „третя дитина у батьків“. Але за такої логіки у слов'ян та пізніше у русичів мали б зустрічатися імена, прізвища на зразок, первак, четвертак, п'ятак. Слід припустити, що це прізвище походить або від ремесла або від назви поселень, як на той час було заведено.

Масово родові прізвища зустрічаються в письмових джерелах, що стосуються українських земель в XIV—XVI століттях. Спочатку родові прізвища мали переважно знатні й заможні люди, воїни, купці та ремісники. Проте вже у XVII ст. ледь не всі українці мали власні прізвища, щоправда, прізвища часто трансформувалися, на їх основі могли створюватися нові прізвища, наприклад, син людини з прізвищем Третяк міг отримати прізвище Третяченко (син Третяка). Багато прізвищ з'явилися в часи Запорозької Січі, оскільки при вступі на Січ козак міг для реєстру змінити своє старе прізвище на нове. Стабільності прізвища набули лише в XIX ст.

Зустрічаються також такі варіанти цього прізвища як — Третяченко, Третяків, Третяков, Третьяк, Третьяков, Третячок. Результати досліджень^[4] популярності прізвищ в Україні, в тому числі, „Третяк“ та похідних від нього прізвищ в Україні проведено у 2010 році на вибірці в 6 710 000 носіях з 45 923 000 мешканців України, де в рейтинг потрапило 10 000 поширених прізвищ. Згідно з цими даними носіїв прізвища „Третяк“ приблизно 17 тисяч громадян, та займає 223 місце в рейтингу популярності серед 10 000 українських прізвищ.

Відомі носії прізвища Третяк:

З найвідоміших носіїв Прізвища часів козацької України згідно з дослідженнями істориків висвітлених у книзі „Визначні особи козацької доби“ С.223-224 згадується прізвище козацького полковника Семена Третяка. Як зазначається в дослідженні, — це український державний та військовий діяч походженням українського шляхетного роду. До „Реєстру Війська Запорізького 1649 року“ його під іменем Семена Третяченка внесено у складі Білогородської сотні Київського полку. Відповідно до правил того часу, перед тим, як стати Київським полководцем Семен Третяк мав якийсь час бути Білогородським сотником. На уряді Київського полковника Семен Третяк вперше згадується у грудні 1662 року. Припускають що він посів на посаду після того як його попередник, Київський полковник Василь Дворецький, у 1660 році потрапив до польського полону.

Згідно з архівними дослідженнями, у боротьбі за „гетьманську“ владу Семен Третяк узяв сторону Ніжинського полковника Василя Золотаренка. Проте на Ніжинській червневій „раді“ 1663 року „гетьманом“ було обрано промосковського Івана Брюховецького, а над його супротивниками розпочалася розправа. Прямо на раді Семена Третяка було ув'язнено у Ніжині, а восени 1663 року відправлено до Москви, а звідти — на заслання відправлений до залежних московських територій Західного Сибіру. Після загибелі 1668 року Івана Брюховецького, який „зрадив“ Московське царство Семена Третяка було звільнено і він повернувся із заслання в розділену війнами Козацьку Україну.

Рятуючись від переслідувань, Семен Третяк виїхав з Московського царства й оселився у Немирові (тепер це місто у Вінницькій області), де йому допоміг влаштуватися Роман Ракушка-Романівський, із яким Семен Третяк був знайомий по службі до 1663 року.. Припускають, що він став Немирівським сотником Кальницького полку. Востаннє Семен Третяк згадується у березні-квітні 1674 року, коли він звернувся за військовою допомогою до Івана Самойловича для відбиття польського Походу 1674 року на Вінницю. Подальша доля лишається невідомою, але пізніше є згадки про сина Третяка Федора Семеновича (1697, 1697 р отаман, потім наказний сотник Моровської сотні, згодом у 1699 згадується, як сотник Київської сотні), та про онука Третяка Якима Федоровича (1706, сотник Моровської сотні).

Третяк Федір^[5] — український державний діяч, другий генеральний суддя в уряді Пилипа Орлика.

• Третяк Володимир Ілліч (26.11.1956 р.н.) — провідний науковий співробітник Інституту ядерних досліджень. Займається пошуками та дослідженнями рідкісних ядерних розпадів: подвійним бета розпадом, рідкісними альфа та бета розпадами, існуванням темної матерії та ін. Кількість цитувань на його наукові праці — понад 6 тисяч (станом на 01.01.2017)^[6]. Займає 11-у позицію в рейтингу вчених України^[7]. Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки за 2016 р.
• Третяк Василь Якович (1926—1989) — оперний співак.
• Третяк Микола Васильович — український оперний режисер, син Василя Третяка.
• Третяк Владислав Васильович — український шабліст.
• Третяк Максим Володимирович — український боксер-любитель.
• Третяк Олександр Віталійович (1985 р.н.) — філолог та богослов, громадський діяч, який не маючи попереднього досвіду в управлінні містом зумів переконати виборців і у 2020 році перемогти на виборах та очолив Рівенську міську раду. Велика кількість інформації свідчить про політичну боротьбу за посаду мера міста. Згодом у 2023 році Рівненський міський суд визнав міського голову Рівного Олександра Третяка винним у прийнятті рішень в умовах реального конфлікту інтересів та наклав на нього штраф з позбавленням права обіймати посаду строком на 1 рік. Така відповідальність передбачена ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (неповідомлення про реальний конфлікт інтересів; вчинення дій/прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів). Автобіографія свідчить що Олександр має релігійні переконання та цінності, здібності до ораторського мистецтва. Цей випадок має свідчити про наявність контролю над корупцією у системі самоврядування під час військового стану.
• Третяк Ольга — українська поетеса.
• Третяк Петро Анатолійович (1972—2014) — підполковник (посмертно) Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Третяк Сергій Валерійович — лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Третяк Юрій Дмитрович (1894—1960) — український (радянський) вчений-лісівник. Ректор Львівського лісотехнічного інституту (1953—1959). Відомим світові став завдяки боротьбі у 1950-х роках захисту Карпатських лісів та присвяченій цій справі статті «На захист карпатських лісів» у газеті «Радянська Україна» в 1958 р..
• Третяк Антон Миколайович (1949 р.н.) — провідний український науковець з економіки природокористування та охорони навколишнього середовища, громадський діяч^[8], який працював та працює над створенням національних парків та над екологічною мережею України, член-кореспондент Національної академії аграрних наук України, доктор економічних наук, професор. Кількість цитувань на його наукові праці понад 1 тисяча. Відомий як автор монографій: «Історія земельних відносин і землеустрою в Україні», «Управління земельними ресурсами та реєстрація землі в Україні», «Земельний капітал»:
• Третяк Сергій Володимирович (1963 р.н.) — колишній український футболіст, захисник та півзахисник, відомий виступами за єрусалимський «Бейтар» та одеський «Чорноморець».

• Третяк Юзеф (Józef Tretiak 1841—1923) — польський літературознавець та історик українського походження. Автор монографії „Історія Хотинської війни (1621)“. Детальніше див. Хотинська війна та Битва під Хотином (1621). Автор цієї праці виходив із того, що причиною воєнного конфлікту, який спалахнув 1620 р. між Османською імперією та Річчю Посполитою, стали, по-перше, морські походи запорожців проти турків, по-друге — та обставина, що султанський престол посів Осман II, запальний і нерозважливий юнак, який ненавидів козаків та мріяв стати визначним полководцем. Стаття Ганни Стрілько „ЮЗЕФ ТРЕТЯК — критик і його біографія“[1] розкриває явище характерне для того періоду, коли значна частина сучасної України входила до складу Речі Посполитої. Люди, що проживали на так званих „пограничних“ територіях, вважали себе поляками. До таких осіб належить Юзеф Третяк. Юзеф Третяк народився 23 вересня 1841 року на Волині, в містечку Малі Біскупичі (сьогодні цей населений пункт знаходиться у складі Нововолинська). Ця територія в ті часи була одним із трьох руських воєводств Речі Посполитої. Закінчив рівненську гімназію і 1859 року вступив до Київського університету святого Володимира, де вивчав історію та літературу. Молодий студент брав участь у січневому повстанні 1863 р., деякий час виконував функції голови міста Києва та заступника комісара київського воєводства. Після остаточного придушення повстання Юзефа Третяка переслідували слідчі органи і він був змушений емігрувати за кордон. Через Туреччину майбутній науковець подався до Швейцарії, де певний час навчався у Цюріхському університеті. Потім він перебрався до Франції, де у 1866 р. нарешті закінчив навчання в університеті Парижа. За кордоном йому довелося пережити негаразди, що спіткали майже всіх тогочасних емігрантів. Тому за рік Юзеф Третяк повернувся на батьківщину і оселився у Львові. За деякими джерелами, саме у Львові, а не в Парижі майбутній науковець завершив свою освіту. У 1878 р. Працював у ІІ Гімназії міста Львова. Нелегку працю вчителя він старанно виконував кілька років. Невдовзі одружився з Софією Вільчиньською. 1885 р. Юзеф Третяк отримав науковий ступінь доктора філософії в Яґеллонському університеті Кракова, а в наступному році змінив постійне місце проживання і переїхав до Кракова. Тут він продовжив вчителювати: викладав у жіночій гімназії, а потім у вищій реальній школі. У 1890 р. отримав ступінь доцента на кафедрі історії польської літератури Краківського університету.
• Третяк Владислав Олександрович — радянський хокеїст — воротар, російський бізнесмен.
• Третяк Іван Мойсейович — радянський військовий діяч.

• Третяк — польська срібна монета.

Письмові згадки про монети „третяк“ виникли у 16 ст. внаслідок грошової реформи1526–1528 рр. Сигізмундом I Старим — Короля Польського і Великого князя Литовського, пана і дідича Русі з династії Ягеллонів. Завдяки реформі торговельні відносини на землях в тому числі і в межах теперішньої України впроваджується основна лічильна одиниця — злотий, що дорівнював 30 грошам. Про те в товарних відносинах на ринку згадуються і користуються меншими номіналами: шостак — 6 грошів, трояк — 3 гроші, гріш, тернарій (третяк) — 3 денарії, солід (шеляг) — 6 денаріїв тощо.

Для довідки. За Сигізмунда І відбулось становлення українського козацтва для оборони краю від регулярних нападів татар. Дискусійним залишається і питання проведення грошового карбування Богданом Хмельницьким. Більшість дослідників не схильні підтримувати цієї думки, але дехто (зокрема акад. І. П. Крип'якевич) її схвалює.

• сайт https://ridni.org/ [Архівовано 14 серпня 2021 у Wayback Machine.] подає катру поширення [Архівовано 14 серпня 2021 у Wayback Machine.] прізвища ТРЕТЯК. За їх інформацією Прізвище Третяк (трансл. Tretyak, рос. Третьяк) налічує 10313 носіїв. Найчастіше це прізвище зустрічається на Слобожанщині.
• Грошова система Речі Посполитої
• Півторак

„Академічний тлумачний словник української мови“^[9], „Онлайн-словник ABBYY Lingvo-Online.(Перекладач мов …)“^[10],  „Академічний тлумачний словник української мови — MOVA.info“, „Словопедія“^[11]: Словники» дають  наступні визначення:

• застарілий розмовний термін — Трирічна або третя свійська тварина.
• застарілий термін — Третій за часом утворення, вильоту із старого вулика рій.
• застарілий термін — Потрійне притоптування в танці.  Рідко означає те саме, що тропак.

Зустрічаються діалекти вимови та написання, яке закріпилося в назвах та прізвищах, однак потребує глибшого дослідження та перевірки. Так Прізвище та топоніми "третяк" можуть звучати як "траттяк", "трацак", "тржетяк", "тржецяк", "третьяк".

• http://medova.poltava.ua/publ/pitnij_med/1-1-0-14 [Архівовано 27 грудня 2014 у Wayback Machine.]
• Кривошия В.В. Українська козацька старшина. Ч. 1. Урядники гетьманської адміністрації. Реєстр. — К., 1997
• Реєстр Війська Запорізького 1649 року. — Київ: Наукова думка, 1996.
• https://web.archive.org/web/20160304194348/http://shron.chtyvo.org.ua/Kryvosheia_Volodymyr/Ukrainska_kozatska_starshyna_Kyivskoho_polku.pdf
• https://ridni.org/karta/третяк [Архівовано 14 серпня 2021 у Wayback Machine.]