«Фречче Триколорі» (італ.Frecce Tricolori, дослівно «Триколірні Стріли»), офіційно відома як 313 акробатична тренувальна група, національна пілотажна команда Frecce Tricolori (італ.313° Gruppo Addestramento Acrobatico, Pattuglia Acrobatica Nazionale (PAN) Frecce Tricolori) — демонстраційна пілотажна група ВПС Італії. Маючи десять літаків (дев'ять у щільному строю і один соліст), група є найбільшим у світі акробатичним патрулем, і найвідомішим завдяки своїй програмі виступу, що включає близько двадцяти аеробатичних номерів і триває близько півгодини. Команда є одним із національних символів Італії[en]. [1] Базується на аеродромі Ріволто[en], провінція Удіне.
Історія
Frecce Tricolori була створена як офіційна група для навчання пілотів ВПС повітряній акробатиці, прийшовши на зміну численним неофіційним командам, що існували на той момент в Італії [2]. Лідер аеробатичної групи «Diavoli Rossi»[it] майор Маріо Скварчіна отримав доручення Генерального штабу ВПС Італії заснувати Національний пілотажний патруль (італ.Pattuglia Acrobatica Nazionale), в якому були б представлені пілоти з усіх підрозділів ВПС. 313 пілотажна навчальна група була заснована 1 березня 1961 року на авіабазі Ріволто. Того ж дня до Ріволто з Гроссето[en] прибули 6 літаків North American F-86 Sabre 4-ї авіабригади. 1 травня 1961 року команда здійснила свій перший офіційний виступ в аеропорту Тренто-Гардоло з нагоди авіашоу, організованого місцевим аероклубом [3].
На F-86 Sabre «Триколірні Стріли» літали до 1963 року. В тому ж році кількість літаків була збільшена до десяти, також на них було встановлено обладнання для використання кольорового диму. Наступного року група отримала нові літаки — винищувачі-бомбардувальники Fiat G.91PAN[en], на яких літала до 1982 року, коли вони були замінені Aermacchi MB-339 A/PAN MLU, що використовуються і донині.
28 серпня 1988 року під час виступу групи на авіабазі Рамштайн сталася катастрофа, у якій через зіткнення літаків команди загинуло троє пілотів і 67 глядачів. Двоє з трьох загиблих пілотів, Маріо Налдіні та Іво Нутареллі, через кілька днів мали дати свідчення на суді у справі рейсу 870 авіакомпанії Itavia[en]. Це стало причиною різноманітних підозр і теорій змови щодо справжніх причин катастрофи у Рамштайні [4].
У 2000 році загальний час нальоту «Триколірних Стріл» на Aermacchi MB-339 досяг 50 000 годин. 8 вересня 2007 року Frecce Tricolori взяли участь у похоронах Лучано Паваротті в Модені та вшанували його прольотом, залишаючи зелено-біло-червоні димові сліди.
Літаки і шоу
Команда літає на Aermacchi MB-339-A/PAN, двомісних навчально-бойових літаках, здатних розвивати швидкість до 898 км/год. Типові для цієї моделі паливні баки на кінцях крил видалені, оскільки вони знижують акробатичні показники літака і ускладнюють політ у щільному строю, частково заважаючи огляду [5].
У оформленні група використовує смугу кольорів італійського прапору, яка перетинає борт літака на фоні савойського синього кольору[en]. Черевна частина літака має світло-сірий колір, номери нанесені на жовті наліпки.
Під час виступів акробатичний патруль зазвичай складається з дев'яти літаків, що мають позивний «Pony» («Поні») і номер. [6]
Назва «Поні» була придумана тодішнім капітаном Зено Тасіо на честь символа 4 авіакрила. [7]. Залежно від потреб, кількість літаків може досягати 11.
Поні-0 — командир
Поні-1 — лідер
Поні-2 — 1-й лівого флангу
Поні-3 — 1-й правого флангу
Поні-4 — 2-й лівого флангу
Поні-5 — 2-й правого флангу
Поні-6 — 1-й замикаючий
Поні-7 — 3 й лівого флангу
Поні-8 — 3-й правого флангу
Поні-9 — 2-й замикаючий
Поні-10 — соліст
Поні-11 — керівник з аеробатичної підготовки
Frecce Tricolori має три види шоу-програми: «висока», «низька» та «пласка», залежно від погодних умов та особливостей місця виступу. Висока програма обирається, коли нижня межа хмар знаходиться вище за 1000 м, і характеризується виконанням аеробатичних фігур повністю на вертикальній площині. Низька програма використовується, коли хмари не вищі за 500—600 м, і в такому разі вертикальні маневри не виконуються. Плаский варіант включає лише прості стройові маневри на низькій висоті. За можливості, виступи завершуються тим, що група у повному складі малює в небі кольоровим димом п'ятикілометровий триколор Італії під акомпанемент арії «Nessun dorma» у виконанні Лучано Паваротті, що лунає з динаміків на землі.
Інциденти
Нижче наведено список аварій, які сталися з пілотами «Frecce Tricolori»: [8]
19 серпня 2005 року команда отримала медаль «За повітроплавні заслуги» на Міжнародному авіасалоні в Москві, ставши першою неросійською командою, що одержала цю нагороду [10].
Під час святкування «Італійського дня якості» (італ.Giornata della Qualità Italia) 2008 року, в якому взяли участь представники Комітету Леонардо[it], Президент Італії вручив Frecce Tricolori «Премію Леонардо» за життєві досягнення [11].
7 грудня 2010 року міністр закордонних справ Франко Фраттіні вручив Frecce Tricolori нагороду «Перемога Італії» (Winning Italy Award) 2010 року на знак визнання високої майстерності, досягнутої в просуванні та зміцненні іміджу Італії у світі [12].
24 липня 2019 року Frecce Tricolori отримали нагороду RAFCTE Trophy як найкраща іноземна пілотажна команда на Royal International Air Tattoo у Ферфорді, Англія[13].
26 березня 2023 року команда була сертифікована Книгою рекордів Гіннеса за найбільшу кількість літальних апаратів у складі пілотажної групи [14].
Різне
Команда фігурує у художньому пригодницько-комедійному фільмі 1972 року «Forza „G“» (іт. «Сила g», в англомовному прокаті відомий як «Winged Devils», «Крилаті дияволи», у франкомовному — як «La Patrouille du ciel», «Небесний патруль»). Головний герой фільму вступає до «Триколірних Стріл» і бере участь у повітряних змаганнях.
Автомобільна компанія Pagani у 2010 році випустила обмежену серію (всього три екземпляри) суперкарів«Pagani Zonda Tricolore» на честь 50-річчя команди [15].
↑ абFrecce Tricolori premiate allair show di Fairford(італ.). Storia delle Frecce Tricolori. 22 липня 2023. Архів оригіналу за 25 вересня 2020. Процитовано 21 квітня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)