Три Святителі (лінійний корабель, 1838)
«Три Святителі» (рос. «Три Святителя») — 120-гарматний вітрильний лінійний корабель Чорноморського флоту Російської імперії. Учасник Сінопської битви 18 листопада 1853 року. Названий на честь трьох православних святителів: Василія Великого, Григорія Богослова і Івана Золотоустого. Опис.jpg) Вітрильний 120-гарматний трипалубний лінійний корабель. Водотоннажність корабля становила 4700 тонн, довжина між перпендикулярами — 63,4 метра, довжина по гондеку — 64,2 метра, ширина — 17,3 метра, осадка — 7,7 метра[1][2]. «Три Святителі» був одним з дуже невеликої кількості російських лінійних кораблів, який мав круглу форму корми. Хоча така форма забезпечувала більшу міцність, особливо важливу при вогні ворожих кораблів, від неї згодом відмовилися і повернулися до традиційної «пласкої» форми[3]. Озброєння корабля в різні роки становило різну кількість гармат. Так, спочатку озброєння «Трьох Святителів» складалося з двадцяти восьми 36-фунтових довгоствольних гармат і чотирьох 1-пудових єдинорогів на нижній палубі. На середній палубі розміщувалися тридцять чотири 36-фунтові короткоствольні гармати, на верхній — ще тридцять чотири 36-фунтові гармати. На додачу ще двадцять чотири 24-фунтові гармати, дві 24-фунтові і шість 18-фунтових карронад знаходилися на баці і чвертьпалубі. На кормі розміщувалися дві 12-фунтові і дві 8-фунтові карронади. У 1854 році склад батареї дещо змінився: з озброєння на баці і чвертьпалубі залишили тільки двадцять чотири 24-фунтові гармати, а на кормі — шість 18-фунтових гармат[3]. Екіпаж корабля складав 980 осіб[4]. ІсторіяЗакладений у Миколаєві на стапелі Спаського адміралтейства 29 грудня 1835 року, головний будівник — інженер-полковник корпусу корабельних інженерів І. Д. Воробйов[5]. Після спуску на воду 28 серпня 1838 року перейшов до Севастополя і увійшов до складу Чорноморського флоту Російської імперії[6]. Під час військової кампанії Російської імперії 1840—1843 років у складі ескадр кораблів Чорноморського флоту брав участь у практичних плаваннях у Чорному морі. У 1843 році, крім практичних плавань, з червня по серпень також перебував у складі 4-ї дивізії контрадмірала Ф. О. Юр'єва, яка здійснювала перевезення 13-ї піхотної дивізії з Севастополя до Одеси, а потім назад до Севастополя. У кампанії 1844, 1845, 1847 і 1849 років знову перебував у складі практичних ескадр у Чорному морі. Протягом 1851—1852 років перебував у Севастополі, де зазнав тимберування[ком. 1][1]. Корабель планувалося вивести з експлуатації після завершення будівництва «Великого князя Костянтина» у 1852 році, але через чудовий стан «Три Святителі» зберегли та відремонтували. Водотоннажність після ремонту склала 4913 тонн[3]. Протягом 1852—1853 років корабель перебував у практичних плаваннях у Чорному морі, зокрема 10 серпня 1853 року брав участь у перегонах кораблів, а під час навчальної атаки флоту на Севастопольський рейд 12 серпня перебував на атакуючій стороні. У кампанію того ж 1853 року з 17 вересня по 2 жовтня у складі ескадри віцеадмірала П. С. Нахімова брав участь у перевезенні військ із Севастополя до Сухум-Кале. Так, на кораблі було перевезено 1369 солдатів і офіцерів Брестського полку 13-ї дивізії[7]. Під час Кримської війниБрав участь у Кримській війні. 29 жовтня 1853 року під прапором контрадмірала Ф. М. Новосильського в складі ескадри під загальним командуванням віцеадмірала В. О. Корнілова займався пошуками турецького флоту спочатку біля румелійського, а потім біля анатолійського берегів. Знайти ворожі судна не вдалося і ескадра, після передання частини кораблів 6 листопада до складу ескадри П. С. Нахімова, 11 листопада повернулася до Севастополя[8]. Наступного дня корабель знову вийшов у море вже у складі ескадри під загальним командуванням контрадмірала Ф. М. Новосильського. Ескадра вийшла з метою посилення ескадри П. С. Нахімова, яка на той момент блокувала турецький флот у Сінопі. Дорогою на кораблях «Селафиїл» і «Уриїл» почалося затікання води, що змусило їх покинути ескадру і повернутися до Севастополя. Через чотири дні, 16 листопада, ескадра Новосильського з кораблів «Три Святителі», «Великий князь Костянтин» і «Париж» приєдналася до ескадри Нахімова коло мису Пахіос, посиливши її вдвічі[9][10]. 17 листопада 1853 року до ескадри приєднався фрегат «Кулевчі»[9], що доставив Нахімову припис О. С. Меншикова за можливості щадити місто Сіноп, щоб не дати європейським країнам приводу до війни. Нахімов, побоюючись підходу до противника підкріплень, вирішив наступного дня розпочати бій[10]. Сінопська битва Переночувавши за 10,5 миль на північний схід від Сінопського перешийка, російська ескадра вишикувалася у дві колони: праву вів Нахімов, ліву, до якої входив корабель «Три Святителі», вів Новосильський[11]. Ставши на якір за 300 метрів від ворожих позицій, «Три Святителі», спільно з кораблем «Ростислав», відкрив вогонь по 54-гарматному фрегату «Каїді-Зефер», фрегату «Нізаміє» і гарматній батареї[10]. Незадовго після початку бою корабель отримав перші пошкодження: турецьким вогнем було перебито шпринг і «Три Святителі» розвернуло кормою до батареї. В такому положенні він зазнав поздовжнього обстрілу і сильно постраждав. Корабель міг відстрілюватися тільки половиною свого озброєння, передні гармати встали проти корабля «Париж», інші через розворот корабля вийшли з кута обстрілу цілі[11]. Щоб розвернути корабель, екіпаж на баркасі протягом п'ятнадцяти хвилин під вогнем завів новий верп[ком. 2], і «Три Святителі» вдалося розвернути і поставити на вихідну позицію, змусивши артилерійским вогнем фрегат «Каїді-Зефер» встати на мілину[7]. Транспорт і шлюп, що стояли за ними, затонули, а кинутий командою фрегат згодом вибухнув[10]. За чотири години Сінопської битви корабель зробив 1923 постріли[11]. Втрати екіпажу під час бою становили 8 осіб убитими і 18 пораненими, а сам корабель дістав 48 пробоїн корпусу, ушкодження корми, всіх щогл і бушприта[7][8]. За участь у битві командир корабля, капітан 1-го рангу К. С. Кутров, був нагороджений орденом Святого Володимира III ступеня з мечами та річним окладом платні[12], а мічман П. М. Варницький — орденом Святої Анни III ступеня з бантом та річним окладом платні, а 18 грудня 1853 року його було проведено в лейтенанти зі старшинством з 18 листопада[13]. Подальша доляПісля бою 22 листопада корабель прийшов до Севастополя, причому через отримані пошкодження частину шляху він перебував на буксирі у парового фрегата «Херсонес». У квітні наступного 1854 року був поставлений біля входу в Південну бухту[8]. Під час оборони Севастополя 11 вересня 1854 року корабель «Три Святителі» було затоплено біля входу на Севастопольський рейд з метою загородження входу ворожих суден на рейд. Для затоплення корабля в його днищі було прорубано отвори[2], проте він занурювався дуже повільно, у зв'язку з чим паровий фрегат «Громоносець» зробив кілька пострілів нижче ватерлінії, таким чином прискоривши його затоплення[7][8]. Зрештою корабель затонув на глибині 18 метрів. Після війни під час розчищення Севастопольської бухти корпус корабля було підірвано[8]. Командири
Увічнення пам'яті
Примітки
Література
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
