Трюґве Маґнус Гаавельмо
Трюґве Маґнус Гаавельмо (норв. Trygve Magnus Haavelmo; 13 грудня 1911, Скедсмо, Норвегія — 28 липня 1999, Осло, Норвегія) — норвезький економіст. Лауреат Нобелівської премії з економіки 1989 «за формулювання теорієймовірнісних основ Економетрії». Його іменем названа Теорема Гаавельмо, з якої слідує, що збільшення державних витрат, профінансоване за рахунок підвищення податків, не призводить до мультиплікативного пришвидшення економічного зростання через обмеження приватного попиту, а збільшує ВВП лише на величину цього збільшення. БіографіяПо закінченні школи у 1930 році, продовжив навчання в Університеті Осло, де студіював економіку. На формування Гаавельмо як економіста, і зокрема на його спеціалізацію в галузі економічної статистики, значним чином вплинув Раґнар Фірш, який викладав у ті роки в університеті. Після отримання у 1933 році диплома бакалавра за спеціальністю «Політична економія», Гаавельмо, на запрошення Р. Фірша, який тодіж-таки став директором щойноствореного Інституту Економіки при Університеті Осло, протягом п'яти років працював асистент-дослідником у цьому інституті. 1939 року як стипендіат фонду Рокфеллера, Гаавельмо поїхав до США, але через другу світову війну, що невдовзі почалася, його перебування у цій країні затягнулося на 7 років. Протягом перших двох місяців Гаавельмо інтенсивно вивчав статистику в Каліфорнійському університеті під керівництвом всесвітньовідомого вченого Джона фон Неймана. У квітні 1941 року Гаавельмо захистив у Гарвардському університеті дисертацію на тему: «Ймовірнісний підхід в економетриці» («The Probability Approach in Econometrics»), яка, хоче і не публікувалася до 1944 року, тим не менше одразу отримала високу оцінку тих, хто ознайомився з цією роботою. Дослідження, проведені Гаавельмо в дисертації, підготували ґрунт для проведення семінару з економетрики, який він організував разом з Джейкопом Маршаком у Нью-Йорку. Гаавельмо працював там у 1942–1944 роках як статистик у норвезькій Торговельній місії. У 1945 році Гаавельмо стає торговим аташе посольства Норвегії у Вашингтоні. Протягом року (1946–1947) Гаавельмо працював у Комісії Коулза з економічних досліджень, ідеї його дисертації стали основою одного з центральних дослідницьких проектів. Сам Гаавельмо казав, що тоді йому пощастило працювати у науковому колективі разом з провідними економетриками, статистиками й математиками, в тому числі — з майбутніми Нобелівськими лауреатами Тьялінґом Кумпасом, Кеннетом Ерроу, Гербертом Саймоном, Лоуренсом Клейном. У 1947 році Гаавельмо повернувся на батьківщину. Протягом року він працював керівником відділу міністерства торгівлі, промисловості і фінансів, а в 1948 році перейшов на викладацьку роботу в Університет Осло, де й залишався на посаді професора, аж до свого виходу на пенсію у 1979 році. Нагороди і відзнакиОкрім Нобелівської премії Гаавельмо здобув також премії Фрітьофа Нансена за провідні дослідження (1970). Від 1944 року він був членом Економетричного товариства (в 1954–1958, 1961–1963, 1966–1970 — член його ради, в 1957 — президент). З 1946 року — член Інституту математичної статистики, з 1950 року — член Норвезької академії наук, почесний член Американської економічної асоціації (з 1975 року). Основні наукові праці
Велика кількість робіт Гаавельмо опубліковані лише норвезькою мовою і майже невідомі за межами своєї країни. Джерела
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
