Назва археологічної культури походить від археологічних стоянок в окрузі Тріалеті в долині річки Храмі на півдні Грузії, такі як Бармаксизька та Едзані-Зуртакеті.[3] На пізньо-давньокам'яній стоянці Едзані, значний відсоток артефактів зроблено з обсидіану.[4]
Приналежність цих пам'яток надкаспійської середньокам'яної доби до тріалетійської культури було піддано сумніву.[11]
Зв'язок з надкаспійським мезолітом
Виявлено відмінності[11] між тріалетійським та каспійським мезолітом південно-східного Надкаспію (представленим такими пам'ятками, як Комішан, Хуто, Камарбанд та Алі-Тепе), хоча Надкаспійський мезоліт раніше приписувався Тріалетійській культурі Стефаном Козловським (1994, 1996 та 1999), Козловським й Ораншом (2005), та Перегрином й Ембер (2002). Ці відмінності були встановлені шляхом детального вивчення розкопу Комішана та зумовлені основними відмінностями культурного середовища.
На відміну від тріалетійської промисловості, що розвивалась у степових прибережних та гірських середовищах, як, наприклад, у долині річки Храмі та гірській окрузі Чох, надкаспійська середньокам'яна культура зосереджувалася перехідному середовищі між Каспійським морем, рівниною таЕльбруськими горами. Надкаспійські мезолітичні мисливці-збирачі жили з морських багатств та використовували місцеву високоякісну сировину, тоді як тріалетійці Чоху та Тріалетії завозили сировина, розташовану на відстані 100 км.
Відносини з Кмло-2
Кмло-2 — це скельний навіс-укриття, розташований на західному схилі долини річки Касах[12] на масиві згаслого вулкану Арагац у Вірменії. Здається, що поселення мала 3 різні періоди заселення (11000–9000 роки до Р. Х., 9000–7000 роки до Р. Х. та 6000-4000 роки до Р. Х.).[13][14] Кам'яні вироби цих трьох періодів виявляє подібності, такі як переважання мікролітів, дрібних ядер та обсидіану як сировини. Нерівносторонні скребки зі спинкою є переважають серед мікролітів; ці знаряддя схожі на пізні пізньо-давньокам'яні знаряддя Калавана-1 та зі середньокам'яного шару B Котіас-Клде. Також відзначено спорідненість кам'яних виробів Кмло-2 з кінцево-давньокам'яними та докерамічними новокам'яними пам'ятками Таврських і Загроських гір.[15]
Гаспарян[14] висловився про подібності виробів, виявлених в печері Апнаґюх-8 (Кмло-2):
Зробимо висновок, що індустрія Апнаг'юха-8 ближче до виробничих комплексів з традиціями мезоліту та / або періоду пізнього палеоліту. Але сьогодні важко показати будь-яку культуру чи археологічне джерело у Вірменії, що належить до періодів, що передували Апнаг'юху-8 і могли бути його джерелом чи прототипом. Єдиною пам'яткою, що з'явилася до Апнаг'юза-8, є Калаван-1, пізньо-давньокам'яна стоянка, що датується 16-14 тисячоріччями до Р. Х., коли мікроліти геометричних форм були повністю відсутні. Незважаючи на те, що індустрія Апнаґюх-8 виявляє деяку схожість з зарзійською та тріалетійською культурами, аналітичні дослідження для підтвердження цього зрівняння все ще в роботі.
Шар III Кмло-2 містив так звані «знаряддя Кмло».[16] Знаряддя Кмло характеризуються «безперервною та паралельною ретушшю тиском відшаруванням одного або обох бічних країв».[12] До знарядь стоянок культури Палурі-Нагутні Грузії, були виявлені подібні ним «знаряддя Чайоню» з новокам'яних східноанатолійських і північномесопотамських стоянок Чайоню, Джафер-Гьойюк, Шимшара,[13] датованих 8000-6000 роками до Р. Х., та деякі виявлені у шарі А2 печери Котіас-Клде. Існує припущення, що знаряддя Кмло є відмінними рисами культури, утворенної приблизно у 9000-7000 роках до Р. Х. на високогір'ї Західної Вірменії, і що продовжувалася принаймні до 6000-4000 років до Р. Х.. Також припускається про місцевий розвиток знарядь Кмло.
Заключна фаза
Про кінець тріалетійської культури відомо мало. Припускається занепад культури у 6000-5000 роках до Р. Х..[9] Від цього часу з'являються перші свідчення про джейтунську культуру, що, ймовірно, перетворилася зі східного відгалуження тріалетійської культури. Також, того часу з'являються перші неолітичні матеріали Паскової печери.
Пропонується, що в південно-західному куті тріалетійської культури[9] на стоянках, як Джафер-Гьойюк, культура розвинулася до місцевого варіанту месопотамського докерамічного неоліту В приблизно в 7000-6000 роках до Р. Х.
Стефан Козловський припускає, що, схоже, триалетійська культура не має продовження в неоліті Грузії (як, наприклад на стоянках Палурі й Кобулеті). Хоча в 5000-4000 роках до Р. Х. певні мікроліти, подібні до триалетійських, знову з'являються в Шулаверіс-Гора (див. шулавері-шомуська культура) та в Ірміс-Гора.
Проаналізовано геном людини середньокам'яного мисливця-збирача KK1, кості якого виявлені в шарі A2 скельного укриття Котіас-Клде в Грузії, датованого 9700 роком до Р. Х.. Ця людина утворює генетичну Кавказьку мисливсько-збирачеву групу (CHG) з іншим мисливцем-збирачем з печери Сацурблія.[17] KK1 належить до гаплогрупи Y-хромосоми J2a (незалежний аналіз[18] визначив галузь J2a1b-Y12379).
Хоча приналежність каспійського мезоліту до тріалетійської культури було піддано сумніву[11], варто зазначити, що були виявлені генетичні збіги між мезолітичним мисливцем-збирачем Iran_HotuIIIb з печери Хоту, що датовано 9100-8600 роками до Р. Х. та Кавказькою мисливсько-збирачевою групою CHG з Котіас-Клде. Дюдина Iran_HotuIIIb належить до гаплогрупи Y-хромосоми J (xJ2a1b3, J2b2a1a1)[19] (незалежний аналіз[20] дав J2a-CTS1085(xCTS11251, PF5073) — ймовірно галузь J2a2). Людина KK1 з Котіас-Клде та людина Iran_HotuIIIb з Хоту мають спільного батьківського предка, що жив приблизно 18700 років тому (за оцінками yfull[21]). На автосомному рівні він потрапляє в скупчення Кавказької мисливсько-збирачевої групи та Іранськими неолітичними землеробами.[22]
↑Anna Stolberg: Glossar In: Vor 12.000 Jahren in Anatolien. Die ältesten Monumente der Menschheit, Badisches Landesmuseum Karlsruhe (ed.), Stuttgart 2007, pg. 375—377, here: pg. 377.
↑Frédérique Brunet: Asie centrale: vers une redéfinition des complexes culturels de la fin du Pléistocène et des débuts de l'Holocène, in: Paléorient 28,2 (2002) pg. 9-24.
↑Karine Khristoforovna Kushnareva: The Southern Caucasus in Prehistory. Stages of Cultural and Socioeconomic Development from the Eighth to the Second Millennium B.C., University of Pennsylvania Museum of Archaeology, 1997, pg. 9.
↑Nach Henri de Cotenson in: Syria, tomus 80, 2003, 270—271, here: pg. 271; Besprechung zu Marcel Otte (ed.): Préhistoire d'Anatolie. Genèse de deux mondes. Actes du Colloque international, Liège, 28 avril-3 mai 1997. Liège 1998.
↑Alan H. Simmons says the culture is «very poorly documented» (Alan H. Simmons: The Neolithic Revolution in the Near East. Transforming the Human Landscape, University of Arizona Press, 2011, pg. 53).
↑Ofer Bar-Yosef: Upper palaeolithic hunter-gatherers in western Asia, in: Vicki Cummings, Peter Jordan, Marek Zvelebil (ed.): The Oxford Handbook of the Archaeology and Anthropology of Hunter-Gatherers, Oxford University Press, 2014, pg. 252—278, here: pg. 265 ff.
↑ абвгдеStefan Karol Kozłowski: The Trialetian «Mesolithic» industry of the Caucasus, Transcaspia, Eastern Anatolia, and the Iranian Plateau. In: Stefan Karol Kozłowski, Hans Georg Gebel (ed.): Neolithic chipped stone industries of the Fertile Crescent, and their contemporaries in adjacent regions. Studies in Early Near Eastern Production, Subsistence and Environment 3, Berlin 1996, pg. 161—170
↑ абвVahdati Nasab, Hamed; Jayez, Mozhgan (2016). A separation: Caspian Mesolithic vs Trialetian lithic industry. A research on the excavated site of Komishan, southeast of the Caspian Sea, Iran. Paléorient. 42 (1): 75—94. doi:10.3406/paleo.2016.5694.
↑ абArimura, Makoto; Chataigner, Christine; Gasparyan, Boris (2009). Kmlo 2. An Early Holocene Site in Armenia(PDF). Neo-Lithics 2/09. The Newsletter of Southwest Asian Neolithic Research: 17—19. Архів оригіналу(PDF) за 22 жовтня 2021. Процитовано 8 лютого 2021.
↑ абArimura, Makoto; Badalyan, Ruben; Gasparyan, Boris; Chataigner, Christine (2010). Current Neolithic Research in Armenia(PDF). Neo-Lithics 1/10: 77—85. Архів оригіналу(PDF) за 22 жовтня 2021. Процитовано 8 лютого 2021.
↑ абGasparyan, Boris; Petrosyan, Arthur (2015). Tools with an abrupt, regular, sub-parallel retouch from the Armenian Highlands and the Near East: "Apnagyugh tools", "lekala" or "Hook-Like tools" and "Çayönü tools. ARAMAZD, Armenian Journal of Near Eastern Studies (AJNES). IX (2).
↑Arimura, Makoto; Gasparyan, Boris; Chataigner, Christine (2012). Matthews, R.J.; Chapman, R.; Fletcher, A.; Gascoigne, Alison L.; Glatz, C.; Simpson, St.J.; Seymour, M.J.; Taylor, H. (ред.). Prehistoric sites in Northwest Armenia: Kmlo-2 and Tsaghkahovit(PDF). Proceedings of the 7th International Congress of the Archaeology of the Ancient. 3: Fieldwork and Recent Research – Posters, Harrasowitz, Wiesbaden: 135—150. Архів оригіналу(PDF) за 22 жовтня 2021. Процитовано 8 лютого 2021. {{cite journal}}: Пропущено |editor1= (довідка)
Stefan Karol Kozłowski: The Trialetian «Mesolithic» industry of the Caucasus, Transcaspia, Eastern Anatolia, and the Iranian Plateau. In: Stefan Karol Kozłowski, Hans Georg Gebel (ed.): Neolithic chipped stone industries of the Fertile Crescent, and their contemporaries in adjacent regions., Studies in Early Near Eastern Production, Subsistence and Environment 3, Berlin 1996, pg. 161—170.
Sagona, A. (2017). The Archaeology of the Caucasus: From Earliest Settlements to the Iron Age (Cambridge World Archaeology). Cambridge: Cambridge University Press. doi:10.1017/9781139061254
Olivier Aurenche, Philippe Galet, Emmanuelle Régagnon-Caroline, Jacques Évin: Proto-Neolithic and Neolithic Cultures in the Middle East — the Birth of Agriculture, Livestock Raising, and Ceramics: A Calibrated 14C Chronology 12, 500-5500 cal BC, in: Near East Chronology: Archaeology and Environment. Radiocarbon 43,3 (2001) 1191—1202. (online [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.], PDF)
