Туровська Майя Йосипівна

Туровська Майя Йосипівна
Народилася	27 жовтня 1924(1924-10-27)  Харків, Українська СРР, СРСР
Померла	4 березня 2019(2019-03-04) (94 роки)  Мюнхен, Баварія, Німеччина  ·хвороба
Країна	СРСР  Росія
Діяльність	сценаристка, нехудожня письменниця, кінокритикиня, театрознавиця, мистецтвознавиця, театральна критикиня, публіцистка
Alma mater	Філологічний факультет МДУd Російський університет театрального мистецтва
Галузь	мистецтвознавство[1], театр[1], фільм[1], art criticismd[1] і публіцистика[1]
Заклад	Інститут світової економіки і міжнародних відносин РАНd
Науковий ступінь	доктор мистецтвознавства[d]
Науковий керівник	Ефрос Абрам Марковичd
Членство	СП СРСР
Нагороди	Ніка Dr. Friedrich Joseph Haass-Preisd (1997)

Майя Йосипівна Турівська (27 жовтня 1924(1924-10-27) , Харків  — 4 березня 2019(2019-03-04) , Мюнхен, Баварія, Німеччина ) — радянський та російський кінокритик, історик кіно, культуролог, сценаристка; доктор мистецтвознавства (1983). Лауреатка премії «Ніка» (2007).

Народилася 27 жовтня 1924 року в Харкові в родині інженера Йосипа Георгійовича Туровського та педіатра Фаїни Михайлівни Туровської, уродженої Шуб. Незабаром родина переїхала до Москви.

У 1932—1941 роках навчалася у школі № 110 Краснопресненського району міста Москви . 1942 року закінчила з відзнакою школу в Свердловську, куди родина переїхала з евакуацією. Після закінчення школи працювала на хімічному заводі.

В 1947 році закінчила філологічний факультет МДУ, в 1948 — театрознавчий факультет ГІТІСу, де була ученицею Абрама Ефроса^[2] . У ГІТІСі познайомилася з майбутнім чоловіком, Борисом Медведєвим .

З 1948 по 1949 рік працювала в редакції «Театр біля мікрофона» Радіокомітету, але була звільнена в ході кампанії боротьби з космополітизмом^[3] .

У 1952 році вступила до аспірантури Ленінградського державного науково-дослідного інституту театру та музики.

В 1956 році захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства на тему «О. Л. Кніппер-Чехова у п'єсах А. П. Чехова та М. Горького».

З 1960 року була членом мистецької ради Другого творчого об'єднання кіностудії « Мосфільм», яким керував Іван Пир'єв, а після його смерті — Лео Арнштам .

У 1962 році разом із Юрієм Ханютіним стала ініціатором та автором сценарію художньо-публіцистичного фільму Михайла Ромма « Звичайний фашизм». Робота над ним тривала кілька років. Прем'єра фільму відбулася у листопаді 1965 року на Міжнародному фестивалі документальних фільмів у Лейпцигу, де він був удостоєний головного призу та призу кінокритиків.

У 1969 році вперше з 1949 року була прийнята на роботу — науковим співробітником Інституту світової економіки та міжнародних відносин . З 1974 року працювала провідним науковим співробітником НДІ теорії та історії кіно (згодом — ВНДІ кіномистецтва)^[4] .

1983 року захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора мистецтвознавства на тему «Бабанова. Легенда та біографія. Взаємодія соціального та естетичного факторів в акторському мистецтві».

	„Бабанова: легенда и биография“ — лучшее, что было написано в отечественном театроведении об актёрской профессии, о времени, об огромной театральной эпохе. Даже сейчас, по прошествии почти 40 лет, эта книга читается на одном дыхании. И не знаешь, чему больше восхищаться: непревзойдённому актёрскому дару великой Марии Бабановой или писательскому гению Майи Туровской, сумевшей вместить в пространство своей книги весь драматизм жизни и судьбы.
— Сергей Николаевич, «Сноб» 7 марта 2019[5]

Виступала у пресі з 1949 року. Авторка книг та статей з питань театру та кіно у журналах « Театр», « Мистецтво кіно», « Новий світ», « Радянський екран», « Кінознавчі записки», « Московський спостерігач», « Сноб», у газетах « Радянська культура», « Літературна газета», а також ряд сценаріїв документальних фільмів.

Ініціатор та один із кураторів ретроспективи «Кіно тоталітарної епохи» на Міжнародному кінофестивалі в Москві 1989 року, а також виставки «Москва — Берлін. Берлін — Москва. 1900—1950» (1995—1996).

Член Спілки письменників СРСР (1960), член Спілки кінематографістів СРСР (1966)^[6], член Спілки театральних діячів РРФСР^[3] . У 1970-х — 1980-х роках жила з сім'єю в ЖБК «Радянський письменник»: Червоноармійська вулиця, будинок № 27^[7][8] . З 1992 року жила в Мюнхені .

Померла 4 березня 2019 року в Мюнхені^[9][2][10] .

• 1994 — Премія Фонду Олександра фон Гумбольдта в галузі німецької мови та літератури в Центральній та Східній Європі^[11]
• 1997 — Премія доктора Фрідріха Йозефа Хааса за внесок у розвиток взаєморозуміння між народами двох країн^[11]
• 2004 — Міжнародна премія Станіславського^[11][12]
• 2007 — Ніка в номінації «За внесок у кінематографічні науки, критику та освіту»^[13]
• 2015 — Білий Слон Гільдії кінознавців та кінокритиків Росії «За неоціненний внесок у вітчизняне кінознавство та у зв'язку з 90-річчям від дня народження»^[14]

• разом із Медведевым Б. Максим Максимович Штраух. — Москва: : Искусство, 1952. — 96 с.
• О. Л. Книппер-Чехова в пьесах А. П. Чехова и М. Горького // Автореферат дис. на соискание учёной степени кандидата искусствоведения. — Москва: : б. и, 1956. — 19 с.
• Ольга Леонардовна Книппер-Чехова. 1868-1959. — Москва: : Искусство, 1959. — 245 с. — (Мастера театра. Монографии)
• Да и нет // О кино и театре последнего десятилетия / Сборник статей. — Москва: : Искусство, 1966. — 295 с.
• Герои «безгеройного времени» // Заметки о неканонических жанрах. — Москва: : Искусство, 1971. — 239 с.
• Бабанова // Легенда и биография. — Москва: : Искусство, 1981. — 351 с.
• Бабанова. Легенда и биография: (взаимодействие социального и эстетического факторов в актёрском искусстве): автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора искусствоведения : 17.00.01 — театральное искусство. — М., 1982. — 47 с.
• Ищу доброжелательный мир. Заметки о кино ГДР 70-х годов. — Москва: : Всесоюзное бюро пропаганды киноискусства, 1982. — 64 с.
• На границе искусств // Брехт и кино. — Москва: : Искусство, 1984. — 255 с.
• Памяти текущего мгновения // очерки, портреты, заметки. — Москва: : Советский писатель, 1987. — 365 с.
• 7 1/2, или Фильмы Андрея Тарковского. — Москва: : Искусство, 1991. — 255 с. — 50000 прим. — ISBN 5-210-00279-9.
• Бинокль // Заметки о России для немецкого читателя. Заметки о Берлине для российского читателя. — Москва: : Новое литературное обозрение, 2003. — 376 с. — ISBN 5-86793-222-2.
• Blow-up, или Герои безгеройного времени — 2. М., 2003.
• Обыкновенный фашизм / Сост.: М. Ромм, М. Туровская, Ю. Ханютин. — СПб. : Сеанс, 2006. — 300 с. — (Шедевры советского кино) — ISBN 5–901586–09–3.
• Зубы дракона: Мои 30-е годы. М., 2015 (ISBN 978-5-17-085235-2)
• Sergej Jutkewitsch (в соавторстве с Ханютиным Ю.). Berlin, 1968.(нім.)
• Andrej Tarkowskij. Film als Poesie — Poesie als Film. Bonn, 1981.(англ.)
• Tarkovsky // Cinema as poetry ; Transl. by Natasha Ward ; Ed. a. with an introd. by Ian Christie. — London; Boston: Faber a. Faber, 1989. — XXVIII, 177 с.(англ.)
• Der gewöhnliche Faschismus. Ein Werkbuch zum Film von Michail Romm. Berlin, 2009.(нім.)
• Vorwärts in die Vergangenheit: Russlands Sturz ins 21. Jahrhundert. Berlin: Vorwerk 8, 2016—232 с. — ISBN 9783940384706(нім.)

• Майя Туровська. Згадка про німецьке кіно
• М. І. Туровська в «Енциклопедії вітчизняного кіно»
• Туровська Майя Йосипівна в «Журнальній залі»
• Майя Туровська. «Гунделінден-штрассе, 6 — будинок з привидами»
• Майя Туровська. «Звичайний фашизм, або через Сорок років»
• Майя Туровська: «Ми мали не знімальну групу, а чисте золото! »
• Остання з «могікан»
• Майя Туровська на сайті журналу «Сеанс»
• Майя Туровська. Інтерв'ю Новій Газеті: Майя у залі?