Тяньванська атомна електростанція (Тяньванська АЕС) розташована в КНР, в містечку Тяньвань (кит.: 田湾) району Ляньюнь міського округу Ляньюньган у провінції Цзянсу, на березі Жовтого моря. Тяньванська АЕС — найбільший об'єкт економічного співробітництва з Росією. В основу спорудження Тяньванської АЕС покладено російський проєкт АЕС-91 з реактором типу ВВЕР-1000. На серпень 2020 року збудовано та введено в експлуатацію чотири енергоблоки, на п'ятому енергоблоці проведено енергопуск, після проходження всіх випробувань енергоблок буде переведено в комерційну експлуатацію[1]. Всього ж генплан цієї АЕС передбачає будівництво 8 енергоблоків[2].
Загальна інформація
Спорудження перших двох блоків атомної електростанції «Тяньвань» вела російська компанія «Атомстройекспорт» (ASE) відповідно до російсько-китайської міжурядової угоди, підписаної в 1992 році. На компанію покладено виконання зобов'язань з проєктування, постачання обладнання й матеріалів, монтажних робіт та введення станції в експлуатацію, а також навчання китайського персоналу.
Вартість спорудження першої черги Тяньванської АЕС, перших двох енергоблоків потужністю по 1000 МВт кожен, склала $3 млрд (1,8 млрд євро).[3] Вартість російської участі в спорудженні другої черги (3-й і 4-й блоки) становила 1,228 млрд євро, здешевлення вдалося досягти, зокрема, збільшенням локалізації виробництва з 50 до 70 %[4][5].
Також на АЕС використовується унікальна технологія, яку називають елементом технологій третього покоління — пастка для розплаву активної зони: під корпусом реактора встановлено «пастку» для затримання і розхолоджування розплавленої активної зони. Вона передбачена для того, щоб у разі запроєктної аварії розплавлені паливні і конструкційні матеріали заповнили порожнину «пастки» і не зруйнували основу і фундамент під корпусом і будівлею реактора. Цей пристрій має оригінальні технічні рішення, що не мають аналогів у світовій практиці спорудження АЕС. Його проєкт, розроблений російськими інженерами, успішно пройшов експертизи російських і китайських наглядових органів і схвалений МАГАТЕ.
ВАТ «Ижорські заводи» — виробник основного обладнання першого контуру (реактор, корпуси парогенераторів, компенсатор тиску, гідроємності САОЗ, головний циркуляційний трубопровід);
23-а Китайська будівельна корпорація ядерної промисловості (CNI-23) — будівельні та деякі монтажні роботи;
ЗіО-Подольськ — основне обладнання реакторного відділення атомної станції (парогенератори);
ПАТ ЕМСС. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. — заготовки для корпусу реактора, парогенератора, головного циркуляційного насоса, головного циркуляційного трубопроводу, колектора і компенсатора тиску, обичайки, фланці, патрубки, днища тощо[6],
20 грудня2005 на Тяньванській АЕС відбувся фізичний пуск першого енергоблока.
12 травня2006 генератор першого енергоблока Тяньванської АЕС увімкнено до Національної електричної мережі КНР. На початковому етапі енергоблок працював на 30-відсотковій потужності, яка буде поступово нарощуватися і досягне номінальної до початку 2007 року.
червень2007 року — перший енергоблок атомної станції здано замовнику[8].
16 серпня2007 року здано другий енергоблок станції, разом з цим станцію повністю запущено в гарантійну експлуатацію, яка триватиме протягом двох років.
Друга черга
23 березня2010 року Цзянсуська ядерна енергетична корпорація (JNPC) і ЗАТ «Атомстройекспорт» підписали рамковий контракт на будівництво другої черги Тяньванської АЕС (3-го і 4-го енергоблоків)[9].
27 грудня2012 року відбулася офіційна церемонія початку бетонування фундаменту третього енергоблока. Розпочато спорудження другої черги станції.
27 вересня2013 року пройшла офіційна церемонія початку бетонування фундаменту четвертого енергоблока.
28 вересня2017 року здійснено завершальний етап фізичного пуску реактора № 3 — установку енергоблока виведено на мінімально контрольований рівень потужності[10].
30 грудня 2017 року відбувся енергетичний пуск енергоблока № 3[11].
6 березня2018 року генеральний підрядник будівництва АЕС — «Атомстройекспорт», передала енергоблок № 3 замовнику — Цзянсунській ядерної енергетичній корпорації для проходження 24-місячної гарантійної експлуатації[12].
25 серпня 2018 року в результаті проведення всіх підготовчих робіт у реактор енергоблока № 4 встановлено першу тепловидільних збірок, що є першим етапом фізичного пуску енергоблока[13].
30 вересня 2018 року реакторну установку енергоблока № 4 виведено на мінімально контрольований рівень потужності — завершальний етап фізичного пуску енергоблока.
27 жовтня 2018 року відбувся енергетичний пуск енергоблока № 4[1].
