Список містить всі атомні електростанції, до складу яких входять енергоблоки з реакторамиВВЕР — діючими, які закінчили роботу, а також тими, які будуються і тими, чиє будівництво зупинено або скасовано. Список розбитий за статусом станцій і країнами-власниками, в порядку від найбільшої кількості станцій, у разі однакової кількості — за алфавітом. Список заснований на даних Міжнародного агентства з атомної енергії.
ВВЕР — двоконтурний водно-водянийкорпуснийенергетичнийядерний реактор з водою під тиском, одна з найбільш вдалих гілок розвитку ядерних енергетичних установок, що набула широкого поширення у світі. Реактор розроблено в СРСР паралельно з реактором РБМК.
Станом на 2018 рік у світі експлуатується 57 реакторів ВВЕР (майже 13 % загальної кількості діючих енергетичних реакторів у світі) на 20 атомних станціях в 11 країнах. Ще 10 реакторів виведено з експлуатації з різних причин. Ядерне паливо у вигляді тепловидільних збірок для всіх станцій постачала і постачає російська компанія ТВЕЛ.
Будівництво вів KWU від 1975 до 1980 року (зупинено через санкції проти Ірану після ісламської революції). Від 1998 року добудовувала Росія. Через технічно складні умови з боку Ірану (використання німецьких споруд і обладнання), станцію добудовували тривалий час[14][15].
Спорудження станцій з ВВЕР у Росії ведеться в рамках федеральної цільової програми з розвитку ядерної енергетики. Крім того, реалізуються проекти у декількох країнах світу, при цьому ВВЕР є єдиною експортною технологією Росії в галузі ядерної енергетики.
Станції — перші АЕС, які будуються з нуля після розпаду СРСР. Обидві будуються за проектом АЕС-2006 з реакторами, які є еволюційним розвитком технології ВВЕР. Планується, що енергоблоки станцій дадуть початок новому серійному будівництву[18].
У зв'язку з новизною деяких технічних рішень, а також з тим, що індійці наполягли на самостійному проведенні будівельних та монтажних робіт за відсутності в них досвіду будівництва АЕС з легководними реакторами, реалізація проекту затягнулась[19].
Після розпаду СРСР у зв'язку серйозними економічними і політичними змінами в Росії та інших країнах будівництво багатьох АЕС було зупинено. Єдиною станцією, яку запустили згодом, стала Ростовська АЕС.
1990 року через економічні та політичні причини будівництво зупинено. Відновлено 2005 року[23][24], але через ті самі причини остаточно зупинено 2012 року[25].
Крім зупинки будівництва станцій, на початку 90-х скасовано проекти АЕС, до спорудження енергоблоків яких йшла активна підготовка, готувалася інфраструктура, будувалися допоміжні споруди. До них належать:
↑Первая АЭС нового века : [арх. 28.03.2012] / Е.Обухов // Интервью с Александром Паламарчуком. — Пресс-центр атомной энергетики и промышленности, 2002. — 28 липня. — Дата звернення: 01.11.2010.
↑Ядерная программа КНДР : [арх. 28.03.2012] / О.В.Рожков // Тезисы лекции для слушателей курса «Режим нераспространения и сокращения оружия массового уничтожения и национальная безопасность». — МФТИ, 2003. — 18 березня. — Дата звернення: 20.11.2010.
.jpg){kind=spacer}
.svg){kind=small}
