Угніч Олексій Юхимович

Олексій Юхимович Угніч
Поручик  Підполковник
Загальна інформація
Народження	21 вересня 1887(1887-09-21) Хорол, Полтавська губернія
Смерть	після 1933
Національність	українець
Військова служба
Роки служби	1917–1921
Приналежність	Російська імперія →  УНР → УСРР
Вид ЗС	Армія УНР
Рід військ	Сухопутні війська
Формування	22-й піхотний запасний батальйон 175-й піхотний Батуринський полк 4-та Київська стрілецька дивізія
Війни / битви	Перша світова війна Радянсько-українська війна (Перший зимовий похід)

Олексій Юхимович Угніч (нар. 21 вересня 1887, Хорол, Полтавська губернія — пом. після 1933) — український військовослужбовець, підполковник Армії УНР.

Народився у місті Хорол Полтавської губернії у родині селянина, який згодом став депутатом Державної думи Російської імперії. Олексій закінчив Хорольське реальне училище, а у 1910 році — Чугуївське військове училище.

З 1910 року Олексій Угніч служив у 175-му піхотному Батуринському полку У Глухові. З початком Першої світової війни він був відряджений до 22-го піхотного запасного батальйону. На фронт потрапив наприкінці 1916 року у складі 175-го піхотного Батуринського полку. Останнє звання у російській армії — Поручник. Був представлений до звання штабс-капітана.

У 1917 році Угніч брав активну участь в українізації своєї частини та переведенні її з Північного фронту до Глухова. По поверненні з полком до Глухова був одним з учасників боїв з червоногвардійськими загонами за місто. З весни 1918 року Угніч служив курсовим старшиною в Інструкторській школі старшин у Києві. У травні 1919 року з рештками школи у Луцьку потрапив до польського полону. По звільненні з полону в кінці 1919 року вступив до Збірної (згодом 4-ї) Київської дивізії, у складі якої взяв участь у Першому зимовому поході. У 1920 році Олексій Юхимович — командир 31-го куреня 11-ї бригади 4-ї Київської стрілецької дивізії Армії УНР.

Олексій Угніч у листопаді 1921 року відмовився брати участь у Другому зимовому поході. На 15 вересня 1922 року був приділений до штабу 4-ї Київської стрілецької дивізії Армії УНР.

У жовтні 1923 року Угніч за амністією повернувся в окуповану більшовиками Україну. З кінця 1923-го мешкав у рідному Хоролі, працював приватним візником, займався сільським господарством. Станом на 1926 рік мешкав у Миргороді, де його заарештували органи ДПУ. Під тиском був змушений дати згоду працювати секретним співробітником, але жодних суттєвих свідчень ніколи не давав. У 1926 році разом з родиною переїхав до села Новоаврамівка, де дружина отримала місце фельдшера. У 1929 році сім'я повернулась до Хорола.

Вдруге заарештований 23 лютого 1931 року. Зважаючи на те, що Угніч не підтримував зв'язків з вояками Армії УНР та не спілкувався з односельцями, його звільнили 31 грудня того ж року. Втретє був заарештований 13 лютого 1933 року та 10 травня засуджений до трьох років заслання у Північному краї. Подальша доля залишається нвідомою.

• Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.
• Лицарі Зимових походів. 1919—1922 рр./ Я.Тинченко. — К.: «Темпора», 2017. — с. 411. ISBN 978-617-569-302-5

Це незавершена стаття про військовослужбовця Сил оборони України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.