Угорсько-хорватські відносини

Угорсько-хорватські відносини
; Хорватія	; Угорщина

Угорсько-хорватські відносини (угор. Magyarország és Horvátország kapcsolatai, хорв. mađarsko-hrvatski odnosi) — історичні та поточні двосторонні відносини між Угорщиною та Хорватією.

Хорватія має посольство в Будапешті та консульства у Печі і Надьканіжі, а Угорщина має посольство в Загребі та консульства у Спліті і Рієці.

Історія

Історія політичних відносин між Хорватією та Угорщиною сягає раннього середньовіччя, а в новітній час вони відновилися після здобуття незалежності Республіки Хорватія.

1102 року раніше незалежні Хорватське королівство та Угорське королівство вступили в персональну унію, і відтоді ними правив один монарх. Після османських завоювань і катастрофічної поразки в битві під Могачем 1526 року хорватська знать обрала імператора Священної Римської імперії Фердинанда I новим королем Хорватії. Угорська знать була розділена. Габсбурги анексували Угорське королівство, тримаючи відтоді Хорватію та Угорщину під єдиною короною.

Під час Угорської революції 1848 року Хорватія виступила на боці австрійців: хорватський бан Йосип Єлачич допоміг Австрії перемогти угорські війська в 1849 році, започаткувавши період германізації. До 1860-х років провал цієї політики став очевидним, що породило австро-угорський компроміс 1867 року та створення персональної унії між коронами Австрійської імперії та Угорського королівства. Питання статусу Хорватії було розв'язано хорватсько-угорською мировою угодою 1868 року, коли королівства Хорватія і Славонія об'єдналися в Королівство Хорватії та Славонії.

Після розпаду Австро-Угорщини услід за її поразкою у Першій світовій війні хорватський парламент 29 жовтня 1918 року проголосив незалежність і вирішив приєднатися до новоствореної Держави словенців, хорватів і сербів, поклавши край правлінню Габсбургів і персональній унії з Угорщиною тривалістю у 816 років. За Тріанонським договором Угорщина втратила на користь Хорватії Меджимур'я та південну частину Барані.

6 квітня 1941 року під час Другої світової війни почалося вторгнення в Югославію держав Осі, яке закінчилося беззастережною капітуляцією Королівської югославської армії 17 квітня 1941 р.^[1] 12 квітня 1941 3-тя угорська армія перетнула кордон (просуваючись до Меджимур'я та південної Барані),^[2] а 16 квітня 1941 гортистська Угорщина анексувала Меджимур'я без згоди на те влади Незалежної Держави Хорватії (НДХ), незважаючи на те, що обидві держави належали тоді до спільного табору союзників гітлерівської Німеччини.^[3] НДХ ніколи не визнала ті анексовані території за Угорщиною. Попри те, що режим Горті включив Меджимур'я до складу медьє Зала (хорв. Zaladska županija), НДХ зображувала його на картах у складі НДХ, розглядаючи Меджимур'я як частину великої жупи Загір'я та продовживши діяльність своїх адміністрацій у районах Чаковець і Прелог з тією лише різницею, що вони працювали не в цих містах, а перебували у Вараждині — на фактичній території НДХ.^[4] Через це міністр закордонних справ НДХ Младен Лоркович розцінював відносини між Незалежною Державою Хорватія та Угорщиною як безнадійні, заявивши у своєму виступі з нагоди скликання Сабору 24 лютого 1942 року, що Меджимур'я він «вважає частиною НДХ».^[5]

У 1944—1945 роках югославські партизани і Червона Армія поклали край угорській анексії хорватських земель, що потім підтвердили Паризькі мирні договори 1947 року.^[6] Коли на зміну Другій світовій війні прийшла холодна війна, угорсько-хорватські відносини істотною мірою визначав Радянський Союз, що панував у Східному блоці, до якого входила керована комуністами Угорщина, а на початку і комуністична Югославія, складовою частиною якої, у свою чергу, була тодішня Хорватія. Невдовзі Югославія внаслідок розколу між Тіто і Сталіним покинула Східний блок.^[7]

У ході революцій 1989 року Угорщина позбулася комуністичного режиму. Тим часом Югославія розпалася на кілька незалежних держав, серед яких була і Хорватія.^[8]^[9] Угорщина визнала незалежну Хорватію 15 січня 1992 року (як і решта держав-членів Європейського економічного співтовариства). Дипломатичні відносини між двома державами було встановлено 18 січня 1992 року.^[10] Протягом війни за незалежність Хорватія попри ембарго ООН на постачання зброї отримувала її від кількох країн, серед яких була і Угорщина.^[11]

Станом на грудень 2011 року Угорщину й Хорватію пов'язували 96 чинних договорів і угод, які регулюють широкий спектр діяльності та відносин (включно з дипломатичними, культурними, економічними, енергетичними, транспортними, освітніми, меншинними та іншими питаннями).^[12] Угорщина підтримала заяву Хорватії на членство в НАТО та вступ Хорватії в Європейський Союз.^[13]

Хорватські та угорські високопосадовці зазвичай зустрічаються кілька разів на рік. Товарообіг між Хорватією та Угорщиною 2012 року становив 1,020 млрд доларів^[14]^[15] — здебільшого це угорський експорт у Хорватію. Угорські туристи роблять значний внесок у хорватський туризм: у 2009 році загалом 323 000 жителів Угорщини відвідали Хорватію, включаючи і прем'єр-міністра Віктора Орбана, який останні кілька десятиліть проводив свою літню відпустку в Далмації.

Обидві держави координують розвиток транскордонної інфраструктури. Пан'європейські коридори Vb і Vc сполучають Будапешт з Адріатичним морем через Загреб і Осієк. Обидві країни мають значні меншини, які проживають по інший бік спільного кордону, і обидві ухвалили закони про захист їхніх прав меншин.