Українські поети-романтики

Українські поети-романтики — автори, які писали поетичні твори українською мовою, та мистецтво котрих повністю або на якомусь етапі було пов'язано з романтизмом. Поети цього напрямку розчаровувались в їхній сучасній дійсності й не сприймали її як такою. Вони мистецько конфліктували з нею зі спробою втечі в ідеальний світ, який створений поетичною уявою, відстоювали самоцінність людини, культ сильного та вольової особистості. Поети-романтики розчаровувались в раціоналізації світу, намагались пояснити життя та сенс з позицій історизму, національних ознак або народності з використанням фольклору.

Для поетів-романтиків Україна — це духовне серце слов'янського світу. Вони звеличують ідеалізацію козацького минулого та образа козака, який становить втіленням духу свободи та непокори. За стильовою течією український романтизм поділяється на революційно-прогресивний та консервативно-пасивний.

Український романтизм як явище зароджується у 1827 році, а завершується у 1860-тих роках. В ознаках українського романтизму притаманність співіснування з бурлеском та історизмом. Список складено за виданнями антологій «Українські поети-романтики» (1987, упорядник Микола Гончарук) та «Українські поети-романтики 20-40-х років XIX ст.» (1967, упорядники Борис Деркач та Степан Крижанівський) з уточненням даних «Літературознавчої енциклопедії».

Харківська школа романтиків — харківське літературне угруповання українських молодих поетів — професорів і студентів Харківського університету у 1820–1840-х роках.

Головні представники Харківської школи романтиків: Ізмаїл Срезневський, Амвросій Метлинський, Микола Костомаров, Левко Боровиковський, Михайло Петренко, Іван Росковшенко, Опанас Шпигоцький, Олександр Корсун, Яків Щоголів.

Діяльність гурту поетів пов'язана з пробудженням національної свідомості, наслідком чого виникло зацікавлення народною творчістю. Збираючи, видаючи та й самі наслідуючи її, харківські романтики розробляли тематику власної творчості на основі народних пісень, переказів, легенд, вдавалися до історичних мотивів.

Руська трійця — галицьке літературне угруповання, очолюване Маркіяном Шашкевичем, Яковом Головацьким та Іваном Вагилевичем, що з кінця 1820-х років розпочало на західноукраїнських землях національно-культурне відродження. Існувало з 1833 по 1837 рік.

Члени «Руської трійці» «ходили в народ», записували народні пісні, оповіді, приказки та вислови. Гуртківці бачили свою мету в збиранні фольклору, поширенні освіти, доступних науково-популярних праць, написанні та виданні близьких народові творів. Усе це робилося задля високої ідеї національного відродження в Галичині. Цікаву подорож Галичиною та Буковиною здійснив Яків Головацький. Закарпаттям подорожував Іван Вагилевич, який проводив агітаційну роботу серед селян, закликаючи їх боротися за свої права.

Зображення	Повне ім'я	Опис	Угрупування	Твори у вікіджерелах
	Олександр Афанасьєв-Чужбинський (1816—1876)	поет, мандрівник, науковець шляхетного походження	Харківська школа романтиків
	Осип Бодянський (1808—1877)	поет, науковець
	Левко Боровиковський (1806—1889)	поет	Харківська школа романтиків
	Іван Бєцький (1818—1890)	поет, мандрівник	Харківська школа романтиків
	Іван Вагилевич (1811—1866)	поет, священник, мандрівник	Руська трійця
	Яків Головацький (1814—1888)	поет, священник, науковець, мандрівник	Руська трійця
	Євген Гребінка (1812—1848)	поет
	Петро Гулак-Артемовський (1790—1865)	поет, шляхетного походження
	Іван Гушалевич (1823—1903)	поет, священник
	Олександр Духнович (1803—1865)	поет, священник
	Віктор Забіла (1808—1869)	поет шляхетного походження
	Григорій Ількевич (1803—1841)	поет, мандрівник	Руська трійця
	Олександр Корсун (1818—1891)	поет, науковець шляхетного походження	Харківська школа романтиків
	Микола Костомаров (1817—1885)	поет, науковець шляхетного походження
	Пантелеймон Куліш (1819—1897)	поет, науковець, художник шляхетного походження
	Михайло Макаровський (1783—1846)	поет, священник
	Михайло Максимович (1804—1873)	поет, науковець
	Микола Маркевич (1804—1860)	поет, науковець, композитор шляхетного походження
	Амвросій Метлинський (1814—1870)	поет, науковець шляхетного походження	Харківська школа романтиків
	Антін Могильницький (1811—1873)	поет, священник шляхетного походження
	Пилип Морачевський (1806—1879)	поет, науковець шляхетного походження	Харківська школа романтиків
	Тимко Падура (1801—1871)	поет, композитор
	Михайло Петренко (1817—1862)	поет шляхетного походження	Харківська школа романтиків
	Степан Писаревський (1780—1839)	поет, священник	Харківська школа романтиків
	Іван Росковшенко (1809—1889)	поет шляхетного походження	Харківська школа романтиків
	Ізмаїл Срезневський (1812—1880)	поет, науковець	Харківська школа романтиків
	Микола Устиянович (1811—1885)	поет, священник
	Павло Чубинський (1839—1884)	поет, науковець шляхетного походження
	Маркіян Шашкевич (1811—1843)	поет, священник, мандрівник	Руська трійця
	Тарас Шевченко (1814—1861)	поет, художник
	Опанас Шпигоцький (1809—1889)	поет шляхетного походження	Харківська школа романтиків
	Яків Щоголів (1824—1898)	поет шляхетного походження	Харківська школа романтиків

• Молодик (альманах)
• Русалка Дністровая
• Український романтизм

• Романтизм // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 350-353.
• Українські поети-романтики 20-40-х років XIX ст : збірник / упоряд., довід., прим. к. філол. н. Б. А. Деркач, д. філол. н. С. А. Крижанівський; вст. ст. проф. І. Айзенштока. — Київ : Дніпро, 1968. — 635 с.
• Українські поети-романтики : поетичні твори / упоряд. і прим. М. Л. Гончарука, редкол.: І. О. Дзеверін (голова) та ін. ; вступ. ст. М. Т. Яценка. — Київ : Наукова думка, 1987. — 588 с. — (Бібліотека української літератури. Дожовтнева українська література)

Ця сторінка належить до вибраних списків української Вікіпедії.