Ульяновська область

Ульяновська область
Ульяновська область
рос. Ульяновская область
Прапор Ульяновської області	Герб Ульяновської області
Країна	Росія
Фед. округ	Приволзький
Адмін. центр	Ульяновськ
Глава	Олексій Руськихd і Sergey Ivanovich Morozovd
Дата утворення	19 січня 1943
Оф. вебсайт	ulgov.ru(рос.)
Географія
Координати	53°57′00″ пн. ш. 47°55′00″ сх. д. / 53.95° пн. ш. 47.916666666667° сх. д.
Площа	37 300 км² (62-а)
• внутр. вод	5,4 %
• найвища точка	невідоме значення
Часовий пояс	MSK (UTC+3)
Населення
Чисельність	1172782 (39-а) (2024)
Густота	34,6 осіб/км²
Економіка
Економ. район	Поволзький
Коди
ISO 3166-2	RU-ULY
ЗКАТО	73
Суб'єкта РФ	73
Телефонний	(+7)8422
Карти
	;
	Ульяновська область у Вікісховищі

Улья́новська óбласть (рос. Улья́новская о́бласть) — суб'єкт Російської Федерації, входить до складу Приволзького федерального округу.

Адміністративний центр — м. Ульяновськ.

Межує з Самарською, Саратовською, Пензенською областями, Мордовією, Чувашією, Татарстаном.

Утворено 19 січня 1943.

Географічне положення

Ульяновська область розташована на південному сході Європейської частини Росії, в середньому Поволжї. За територією вона посідає 62 місце в Росії і останнє серед 8 регіонів Поволжя.

Річка Волга ділить територію області на піднесене Правобережжя і низовинне Лівобережжя.

Правобережна частина зайнята Приволзькою височиною (висота до 363 м) з Ундорськими, Кременськими і Сенгилеєвськими горами, що виходять до Волги. Поверхня лівобережної частини — полого-увалиста рівнина.

Основна річка — Волга (Куйбишевське водосховище) з притоками Сура, Свіяга, Великий Черемшан і ін.

Клімат помірно континентальний. Середня температура січня −13 °C, липня +19 °C. Опадів близько 400 мм на рік.

Природа

Ульяновська область розташована в зонах лісостепу і широколістняних лісів.

Ґрунти переважно чорноземні.

Ліси займають 1/4 території. На північному заході — великі масиви дубових лісів за участю липи, клена; у Заволж'ї — лукові степи, окремі соснові бори.

Збереглися лось, куниця лісова, вивірка лісова, заєць білий тощо. Численні водоплавні і болотно-берегові птахи. У Куйбишевському водосховищі — лящ, судак, короп тощо.

На території області знаходяться природні території, що особливо охороняються: національний парк «Сенгилеєвські гори», охоронна зона державного заповідника «Приволзький лісостеп», пам'ятники природи «Ундоровське мінеральне джерело», «Реліктові ліси», острів «Борок», лісосмуга Генко і багато ін.

Корисні копалини

Провідне положення в структурі мінерально-сировинних ресурсів області займають нафта (запаси становлять 42 млн т), скляна, цементна, крем'яниста (запаси 50 млн т, великі родовища — Інзенське, Забалуйське) і карбонатна сировина (запаси 12 млн т), а також сировина для грубої кераміки. Також у області виявлено і розвідано 493 родовища торфу з запасами 33,2 млн т.

Історія

Заселення Середнього Поволжя людьми за даними археологічної науки відбулося понад 100 тисяч років тому. Про присутність людей в Ульяновському Поволжі в епоху палеоліту свідчать окремі стоянки і місцезнаходження знарядь з каменя і кістки, виявлені в гирлі р. Черемшан на півострові Тунгуз, на узбережжі Волги в районі Ундоровського курорту.

У VIII — IX століттях Ульяновське Поволжя увійшло до складу Волзької Булгарії, що була союзом кочових тюркських і осілих угро-фінських племен.

Наприкінці XIV — початку XV століття після спустошливого набігу середньоазійського правителя Тамерлана почалося запустіння території края. З кінця 30-х років XV століття край увійшов до складу Казанського ханства.

Наприкінці 40-х років XVII століття під загальним керівництвом стольника Богдана Хитрово почалося будівництво Карсунсько-Симбірської засічної межі (1647–1654 pp).

Через 22 роки після заснування Симбірську йому довелося витримати сильну боротьбу в захисті держави, але не проти зовнішніх ворогів, а проти розбійної козацької вольниці, керованої отаманом Степаном Разіним.

У XVIII столітті у зв'язку з розширенням території російської держави, зокрема, в південному напрямі, інтенсивно стали освоюватися і заселятися південні райони нинішньої території Ульяновської області, а сам Симбірськ поступово став втрачати своє військово-стратегічне значення.

Радянська влада в Симбірській губернії була встановлена через місяць з невеликим після Жовтневої революції — 10 грудня 1917 року. У 1918 році губернія опинилася в епіцентрі громадянської війни. Після захоплення Червоною Армією Симбірську у вересні 1918 року, місто стало важливою тиловою базою Радянської влади. Тут якийсь час розташовувався штаб і Реввійськрада Східного фронту. Важливе значення в забезпеченні Червоної Армії боєприпасами відігравав Симбірський патронний завод.

В 1924 р. Симбірськ був перейменований на Ульяновськ.

З початком Німецько-радянської війни Ульяновськ стає місцем, куди евакуювалися різні підприємства, організації і установи із західних районів країни, Москви і Ленінграда.

В 1950-60-х рр. в області були створені нові промислові підприємства і споруди (завод важких і унікальних верстатів, механічний завод, Димітровградський науково-дослідний інститут атомних реакторів і ін.), автомобільний міст через Волгу і аеропорт в Ульяновську.

Адміністративний поділ

До складу області входять 21 район, 6 міст, зокрема 4 регіонального значення, 30 селищ міського типу.

Райони:

Населені пункти

Населені пункти з кількістю мешканців понад 5 тисяч
2007

Ульяновськ	611,7	Сурське	7,2
Димитровград	127,0	Стара Майна	6,8
Інза	19,3	Вешкайма	6,8
Бариш	17,6	Ніколаєвка	6,5
Новоульяновськ	16,7	Мулловка	6,3
Чердаклі	11,7	Нова Майна	6,3
Новоспасське	11,0	Базарний Сизган	5,9
Ішеєвка	10,3	Павловка	5,9
Кузоватово	8,7	Стара Кулатка	5,6
Сенгилей	7,9	Октябрський	5,5
Карсун	7,7	Тереньга	5,4
Майна	7,5	Велике Нагаткино	5,2 (2003)

Населення

За населенням (1322 тис. осіб (2007)) область посідає 37 місце в Росії і 6 серед регіонів Поволжжя. За щільністю населення (35, 4 осіб/км²) — 29 місце в Росії і 3 серед регіонів Поволжя, поступаючись лише Самарської області і Республіці Татарстан, а за питомою вагою міського населення (рівню урбанізації) — 72,8 % — 35 місце в Росії і 5 серед регіонів Поволжя.

Згідно зі Всеросійським переписом населення 2002 року, національний склад области був наступним:

Народ	Чисельність, 2002, % (*)
Росіяни	72,65 %
Татари	12,2 %
Чуваші	8 %
Мордва	3,63 %
Українці	1,13 %
Азербайджанці	0,36 %
Вірмени	0,34 %

Національна мапа регіону

Національний склад населення Ульяновської області за районами:
Район	Росіяни	Татари	Чуваші	Ерзя
Базарносизганський район	89 %	22 %	2,5 %	7 %
Баришський район	69 %	16 %	9 %	4 %
Вешкаймський район	85 %	2 %	2 %	6 %
Інзенський район	85 %	3,3 %	1,2 %	9,4 %
Карсунський район	85 %	10 %	2 %	1 %
Кузоватовський район	66 %	0,7 %	1,5 %	27 %
Майнський район	68,75 %	4,68 %	25 %	1 %
Мелекесський район	62 %	17 %	16 %	3 %
Ніколаєвський район	43 %	23 %	3 %	30 %
Новомаликлинський район	21,8 %	31,6 %	18,6 %	28 %
Новоспасський район	83 %	7,5 %	2 %	3 %
Павловський район	56 %	20 %	3,5 %	19 %
Радищевський район	79,4 %	8,7 %	1,4 %	5,5 %
Сенгилєєвський район	74,9 %	5 %	16 %	1,8 %
Старокулаткинський район	2 %	95 %	1 %	0,8 %
Старомайнський район	77 %	9 %	8 %	3 %
Сурський район	87 %	1 %	4 %	5 %
Тереньгульський район	70 %	4 %	12,5 %	12 %
Ульяновський район	70 %	11 %	13 %	2 %
Цильнинський район	27 %	13 %	58 %	1 %
Чердаклинський район	61 %	21 %	10 %	4 %

Економіка

Основні галузі промисловості

Основною галуззю спеціалізації є машинобудування, яке становить 56 % обсягу промислового виробництва. Представлене авіабудуванням, приладобудуванням, верстатобудуванням, автомобілебудуванням. Важливе місце в галузі займає група заводів автомобільної промисловості, які проводять близько 60 % російських автобусів і небагато чим більше 10 % вантажних автомобілів. Ульяновський автозавод виник в 1941 р. на базі евакуйованого московського ЗІЛа. Тут створена серія автомобілів УАЗ високої прохідності вантажопідйомністю 0,8 т. Майже 30 % продукції заводу йде на експорт. У області проводять також літаки, верстати, устаткування для хімічної промисловості і сільського господарства.

У Ульяновськi знаходиться один з найбільших в Європі авіаційних заводів — «Авіастар-СП». Підприємство здатне випускати більше 50 літаків на рік. Воно проводить вантажопідйомні літаки — Ан-124 «Руслан», що стали гордістю російської авіації, а також середньомагістральні пасажирські літаки Ту-204. Область займає перше місце в Росії з виробництва цивільних літаків і п'яте — з виробництва автомобілів. Коефіцієнт спеціалізації (душового виробництва) з випуску легкових автомобілів — 4,2.

На другому місці за часткою промислового виробництва області знаходиться харчова промисловість — 13,7 %. Значний розвиток отримало виробництво цукру, яке зосереджене на єдиному підприємстві — ВАТ «Ульяновськсахар». Обсяг виробництва цукру становить близько 190 % обласній потребі, таким чином майже половина вироблюваної продукції може бути реалізована за межі області. Коефіцієнт спеціалізації (душового виробництва) з виробництва цукру — 2,7. Також виділяють традиційні, такі, що отримали розвиток ще в дореволюційний час і галузі, що значно зросли з тих пір: борошномельна, крохмалопаточна, маслосироробна, спиртогорільчана.

Значний розвиток отримала електроенергетика — 12,5 %. Потужність електростанцій становить 955,6 тис. кВт. Кількість підприємств в галузі збільшилася за останні 5 років в 3 рази і становить 18.

На базі власних ресурсів отримало розвиток виробництво будівельних матеріалів (6 % від загального обсягу промислового виробництва). ВАТ «Ульяновськцемент» має виробничі потужності для випуску портланд-цементу мазкі «400» в кількості 1800 тис. тонн. Підготовлено для експлуатації Широковське-II родовище мела із запасами 20,8 млн тонн. У перспективі освоєння найбільшого в Поволжі родовища крейди «Солдатська Ташла» з промисловими запасами високоякісної сировини 273,5 млн тонн. На базі Інзенського родовища ООО «Діатоміт-інвест» випускає різні теплоізоляційні матеріали (діатомовий порошок і керамічні вироби з нього — цеглина, шкаралупи, сегменти). Проектна потужність підприємства — 400 тис. м³ на рік. Коефіцієнт душового виробництва з цементу — 2,9, з випуску цеглини — 1,8. Ташлинське родовище є найбільшою в країні централізованою сировинною базою скляної промисловості. Високоякісні скляні піски Ташлинського гірничозбагачувального комбінату (нині ВАТ «Кварц») поставляються найбільшим скляним заводам Росії. З 1985 року діє збагачувальна фабрика проектною потужністю 300 тисяч тонн збагачених пісків на рік.

Сільське господарство

Розводять велику рогату худобу молочно-м'ясного напряму. Займаються птахівництвом, свинарством Провідне місце в рослинництві належить виробництву технічних культур і картоплі, зернових культур.

Влада

Уродженці Ульяновської області

Ніколаєв Валентин Олексійович — тренер з фігурного катання

Примітки

Джерела

Чувашія Мордовія	Татарстан
Пензенська область		Самарська область
	Саратовська область