Розмір універсальних множин точок планарних графів підквадратичний?
Універсальна множина точок порядку n — це множина S точок евклідової площини з властивістю, що будь-який планарний граф з n вершинами має малюнок із прямими ребрами, в якому всі вершини розташовуються в точках множини S.
Межі розмірів універсальної множини точок
Малюнок графа вкладених трикутників на ґратці. У будь-якому малюнку цього графа принаймні половина трикутників повинна утворювати вкладений ланцюжок, так що знадобиться обмежувальний прямокутник розміром щонайменше n/3 × n/3. Наведене на малюнку подання графа має близьке до цього значення n/3 × n/2
Якщо n не перевищує 10, існує універсальна множина точок, що має рівно n точок, але для всіх n ≥ 15 знадобляться додаткові точки[1].
Деякі автори показали, що підмножина цілої ґратки розміру O(n) × O(n) є універсальною. Зокрема, Фрейсікс, Пах і Поллак[2] показали, що ґратка (2n − 3) × (n − 1) є універсальною, а Шнайдер[3] зменшив до трикутної підмножини ґратки (n − 1) × (n − 1) з n2/2 − O(n) точками. Модифікуючи метод Фрейсікса, Паха і Шнайдера, Бранденбург[4] знайшов вкладення будь-якого планарного графа в трикутну підмножину ґратки, що містить 4n2/9 точок. Універсальна множина точок у вигляді прямокутної ґратки повинна мати розмір щонайменше n/3 × n/3[5], але це виключає можливість існування меншої універсальної множини точок інших типів. Найменші відомі універсальні множини точок не засновані на ґратках, а будуються зі суперсхем[en] (перестановок, що містять усі образи перестановок[en] заданого розміру). Універсальні множини точок, побудовані так, мають розмір n2/4 − O(n)[6].
Фрейсікс, Пах і Поллак[2] довели першу нетривіальну нижню межу розміру універсальної множини точок у вигляді n + Ω(√n), а Кробак і Карлофф[7] показали, що універсальна множина точок має містити щонайменше 1.098n − o(n) точок. Куровскі[8] запропонував навіть сильнішу межу 1.235n − o(n), яка залишається кращою нижньою межею[9].
Закриття проміжку між відомими лінійними межами та квадратичними верхніми межами залишається відкритою проблемою[10].
Спеціальні класи графів
Підкласи планарних графів можуть, у загальному випадку, мати менші універсальні множини (множини точок, які дозволяють малювання всіх графів підкласу з n вершинами з прямими ребрами), ніж повний клас усіх планарних графів, і в багатьох випадках існують універсальні множини точок, що мають рівно n точок. Наприклад, нескладно бачити, що будь-яка множина з n точок у опуклій позиції[en] (які служать вершинами опуклого многокутника), є універсальною для n вершинних зовніпланарних графів, і, зокрема, для дерев. Менш очевидно, що будь-яка множина з n точок у загальному положенні (ніякі три не лежать на одній прямій) залишається універсальною для зовніпланарних графів[11].
Як і в разі малювання графів із прямими ребрами, універсальні множини точок вивчалися для інших способів малювання. У більшості випадків існують універсальні множини точок, що мають рівно n точок, і ґрунтуються вони на топологічному книжковому вкладенні, в якому вершини розташовуються на прямій на площині, а ребра малюються як криві, які перетинають цю лінію максимум один раз. Наприклад, будь-яка множина n колінеарних точок є універсальною для дугової діаграми, в якій кожне ребро подано або як одне півколо, або як гладка крива, утворена двома півколами[14].
Можна показати, що за використання подібного розташування будь-яка опукла крива на площині містить підмножину з n точок, що є універсальною для малюнків у вигляді ламаних із максимум одним зламом на ребро[15]. Ця множина містить тільки вершини малюнка, але не точки зламу. Відомі великі множини, які можна використовувати для малюнків за допомогою ламаних, у яких вершини і всі точки зламу є точками множини[16].
Franz J. Brandenburg. The International Conference on Topological and Geometric Graph Theory. — Elsevier, 2008. — Т. 31. — С. 37–40. — (Electronic Notes in Discrete Mathematics) — DOI:10.1016/j.endm.2008.06.005.
Franz-Josef Brandenburg, David Eppstein, Michael T. Goodrich, Stephen G. Kobourov, Giuseppe Liotta, Petra Mutzel. Graph Drawing: 11th International Symposium, GD 2003, Perugia, Italy, September 21–24, 2003 Revised Papers / Giuseppe Liotta. — Springer-Verlag, 2003. — Т. 2912. — С. 515–539. — (Lecture Notes in Computer Science) — DOI:10.1007/978-3-540-24595-7_55.. Див., зокрема, задачу 11 на стор. 520.
Danny Dolev, Tom Leighton, Howard Trickey.Planar embedding of planar graphs // Advances in Computing Research. — 1984. — Т. 2. — С. 147–161.
V. Dujmović, W. S. Evans, S. Lazard, W. Lenhart, G. Liotta, D. Rappaport, S. K. Wismath. On point-sets that support planar graphs // Comput. Geom. Theory Appl.. — 2013. — Т. 46, вип. 1. — С. 29–50.
Francesco Giordano, Giuseppe Liotta, Tamara Mchedlidze, Antonios Symvonis. Algorithms and Computation: 18th International Symposium, ISAAC 2007, Sendai, Japan, December 17-19, 2007, Proceedings. — Springer, 2007. — Т. 4835. — С. 172–183. — (Lecture Notes in Computer Science) — DOI:10.1007/978-3-540-77120-3_17.
L. G. Valiant. Universality considerations in VLSI circuits // IEEE Transactions on Computers. — 1981. — Т. C-30, вип. 2. — С. 135–140. — DOI:10.1109/TC.1981.6312176.