Упіс була дочкою Борея, бога північного вітру, від матері без імені. У неї були брати й сестри.
Міфологія
Діва Упіс разом зі своїми сестрами (Арге, Гекарге та Локсо залежно від автора) були першими, хто залишив Гіперборею та прибув на Делос разом із делійськими богами[1]Артемідою та Аполлоном, перш ніж це зробили Гіперохія та Лаодіка, які принесли жертву, обіцяну богині пологів Ілітії за народження близнюків.[2][3] Упіс та інші запровадили поклоніння Аполлону й Артеміді й таким чином отримали великі почесті від делійців[4]. Жінки Делосу співали їм гімни та приносили дари впродовж всього їхнього життя.[2]
Упіс часто супроводжував Артеміду в її різноманітних походах лісом; вона була присутня, коли мисливець Актеон випадково наткнувся на Артеміду та інших дів, які купалися оголеними, і був перетворений на оленя за свій серйозний проступок[5]. Іншого разу велетень Оріон приєднався до Артеміди як товариш по полюванню, а потім зґвалтував Упіс[3], тож Артеміда в покарання застрелила його своїми стрілами.[6][7]
В «Енеїді» Артеміда наказує Упіс помститися за смерть однієї зі своїх фавориток, амазонки-воячки Камілли, яку вбив у битві етруський Аррунт.[1] Упіс стала свідком смерті Камілли та оплакувала її, а потім за вказівкою Артеміди убила Аррунта стрілою[8].
Вважалося, що Упіс — це ім'я міфічної істоти, яка виховала молоду Артеміду, і його можна ототожнити з донькою Борея[9][10]. У зв'язку з цим Цицерон говорить про чоловіка Упіс, який став батьком «третьої» Артеміди/ Діани.[11][12]
Культ
Могила Упіс на Делосі була місцем культу, куди після жертвоприношення кидали попіл спалених стегнових кісток[2]. Крім того, молоді дівчата пропонували їй у жертву пасмо свого волосся[13], тоді як хлопці пропонували волосся, що росте на їхніх щоках[4]. Делоський культ, який, здається, включав кілька божеств, пов'язаних з Артемідою та пологами (наприклад, Ейлітію), ймовірно, сягає архаїчного періоду.[13] В Ефесі«Упіс» також був епітетом, під яким поклонялися Артеміді як богині пологів.[7][14]
Насильство Оріона над Упіс може бути зображено на стародавньому рельєфному фризі гробниці в Таранто, який датується приблизно 300 роком до нашої ери.[15]
↑Carter, Joseph Coleman (1975). The Sculpture of Taras. Transactions of the American Philosophical Society. New Series. American Philosophical Society. 65 (7): 1—196. doi:10.2307/1006211. JSTOR1006211.
Callimachus, Hymns in Callimachus and Lycophron with an English translation by A. W. Mair; Aratus, with an English translation by G. R. Mair, London: W. Heinemann, New York: G. P. Putnam 1921 . Online text available at the Internet Archive.
Nonnus, Dionysiaca; translated by Rouse, W H D, I Books I—XV. Loeb Classical Library No. 344, Cambridge, Massachusetts, Harvard University Press; London, William Heinemann Ltd. 1940. Internet Archive
Nonnus, Dionysiaca; translated by Rouse, W H D, III Books XXXVI-XLVIII. Loeb Classical Library No. 346, Cambridge, Massachusetts, Harvard University Press; London, William Heinemann Ltd. 1940. Internet Archive.
Pausanias, Description of Greece with an English Translation by W.H.S. Jones, Litt.D., and H.A. Ormerod, M.A., in 4 Volumes. Cambridge, MA, Harvard University Press; London, William Heinemann Ltd. 1918. ISBN 0-674-99328-4. Online version at the Perseus Digital Library
