Учинське водосховище

Учинське водосховище
56°02′00″ пн. ш. 37°46′00″ сх. д. / 56.033333333333° пн. ш. 37.766666666667° сх. д. / 56.033333333333; 37.766666666667
Розташування
Країна	Росія
Регіон	Московська область
Геологічні дані
Тип	водосховище
Розміри
Вода
Басейн
Вливаються	Уча
Витікають	Уча
Інше
Код ДВР Росії	09010300421410000006979
Учинське водосховище (Росія)
Учинське водосховище у Вікісховищі

Учинське водосховище — найбільше водосховище системи каналу імені Москви. Розташоване у Московській області, у Митищинському і Пушкінському районах.

Водосховище утворено в 1937 році за допомогою будівництва Акуловського гідровузла на річці Учі, також обмежена Пестовською і Пяловською греблями^[1].

Корисний об'єм — 50 млн м³, повний - 146 млн м³, площа - 19,3 км².

Ширина до 3 км, довжина близько 12 км, глибина до 21,5 м (середня — 7,5 м). Регулювання стоку сезонне, коливання рівня до 2 метрів.

Замерзає наприкінці листопада, розкривається в середині квітня.

Знаходиться в стороні від основної судноплавної траси, пропуск судів не здійснюється.

Використовується для водопостачання Москви, для попереднього очищення води від органічних забруднень і зважених речовин ^[1]. Звідси вода прямує водопровідним каналом на Східну водопровідну станцію та на Північну станцію водопідготовки.

Учинське водосховище — сувора водоохоронна зона. На відміну від інших водосховищ в системі Каналу імені Москви, на його берегах немає турбаз і будинків відпочинку, не здійснюється судноплавство. Офіційно водосховище є забороненою зоною, до нього заборонено підходити ближче ніж за 200 метрів^[2], водосховище (берега і водний простір) патрулюється цілодобової озброєною охороною (поліцією), що пов'язано з необхідністю забезпечення якості води, що подається в систему водопостачання Москви^[3][4].

Запас води використовують для попутного вироблення електроенергії на Листвянській та Акуловській ГЕС, а також для регулювання рівня і забруднення річок Учи і Клязьми.

• Учинское и Можайское водохранилища (Гидробиологические и ихтиологические исследования) / Биологический факультет МГУ. Московский водопровод. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1963. — 424 с. — 1 200 экз.
• Москва. Энциклопедия / Глав. ред. А. Л. Нарочницкий. — М.: Советская энциклопедия, 1980. — 688 с., ил.
• Авакян А. Б., Салтанкин В. П., Шарапов В. А. Водохранилища. — М.: Мысль, 1987. — 326 с. — 50 000 экз. — (Природа мира).