Федеральна канцелярія Швейцарії
Федеральна канцелярія Швейцарії — частина Федеральної адміністрації Швейцарії, що виконує роль такого собі "офісу президента" та завідує кадрами всього швейцарського федерального уряду. Канцелярія допомагає Федеральній раді ухвалювати поінформовані і виважені рішення та інформувати про них інші органи влади і суспільство. Канцелярія також займається організацією федеральних виборів і референдумів та верифікує законність законодавчих ініціатив й ініціатив з проведення референдумів.[1] Федеральна канцелярія є найстарішим федеральним органом влади в країні. Очолює цей орган Федеральний канцлер, якого обирають обидві палати Федеральних зборів Швейцарії, одночасно і за тією ж процедурою, що і всіх членів Федеральної ради. Посаду з 2024 року обіймає Віктор Россі. ФункціїСеред багатьох функцій Федеральної канцелярії можна виділити такі:[1][2]
ІсторіяФедеральна канцелярія була заснована відповідно до Акту посередництва 1803 року, виданого Наполеоном. До цього моменту всі ті функції, які тепер виконувала новостворена Федеральна канцелярія, виконувала канцелярія того кантону, в якому розташовувався уряд (нім. tagsatzung) Старої Швейцарської Конфедерації. До утворення Швейцарської Конфедерації в її нинішньому вигляді в 1848 році, Федеральна канцелярія була одним із небагатьох постійних органів влади конфедерації. В перші роки свого існування Федеральна канцелярія займалася веденням протоколу і порядку денного уряду конфедерації, публікацією його рішень, кореспонденцією з кантонами та з іноземними державами, веденням Федерального архіву. В 1848 році канцелярія була введена до складу новоствореного Федерального департаменту внутрішніх справ Швейцарії, звідти в 1895 році була переведена до Федерального департаменту закордонних справ Швейцарії і в 1967 році стала незалежним органом.[3] Протягом 19-го сторіччя Канцлер та Віцеканцлер проживали в тій же будівлі, де розташовувались робочі приміщення Федеральної канцелярії. В перші десятиляття свого існування Федеральна канцелярія розташовувалась в тому кантоні, який головував в уряді. Головуючий кантон змінювався щороку, і тому Федеральній канцелярії доводилось щороку переїзжати на нове місце. В 1857 році було збудоване західне крило Федерального палацу в Берні і Федеральна канцелярія переїхала туди на постійно, там і залишається донині. В 1850 році штат Федеральної канцелярії складався з 14 осіб: Канцлер, Віцеканцлер, архівіст, реєстратор, 2 секретарі, 3 перекладачі та 5 копіювальників.[4] ОрганізаціяФедеральна канцелярія розділена на окремі сектори, три з них очолюються Канцлером та двома віцеканцлерами. Федеральний канцлер є формальним головою Сектору Федерального канцлера. Два сектори очолюються віцеканцлерами. Один із них є головою Сектора Федеральної ради, який займається її порядком денним. Інший віцеканцлер очолює Сектор комунікацій та стратегії, а також з 2000 року є також речником Федеральної канцелярії.[5] Федеральний комісар з інформаційної політики та захисту персональних даних є незалежним у своїй діяльності, але адміністративно належить до Федеральної канцелярії. Він здійснює нагляд за діяльністю органів влади та приватних структур у сфері захисту персональних даних та забезпечення свободи інформації. ПосадиФедеральний канцлерФедеральний канцлер обирається на посаду обома палатами парламенту на чотирирічний термін, зазвичай одночасно з виборами членів Федеральної ради. На момент заснування ця посада була дуже впливовою, але до початку 20-го сторіччя вона стала місцем почесної пенсії для видатних державних службовців. Важливість і впливовість цієї посади була відновлена в 1967 році після скандалу із закупівлею бойових літаків "Міраж", коли парламентська комісія з'ясувала, що тодішній канцлер підписав документи на їх закупівлю за явно надмірною ціною, особливо не вникаючи в суть цих документів. З цього моменту до посади Федерального канцлера перестали ставитися як до церемоніальної ролі.[3][6] ВіцеканцлериПосада Федерального секретаря (нім. Bundesschreiber) була заснована в 1851 році, а в 1881 році була перейменована на Віцеканцлера. Для забезпечення балансу в мовному та географічному представництві, з 1895 року існує традиція призначати другим Віцеканцлером людину з франкомовного кантону, якщо Федеральним канцлером та одним із віцеканцлерів були призначені люди із німецькомовного кантону. Посада другого Віцеканцлера стала постійною в 1967 році.[6] На відміну від Федерального канцлера, віцеканцлери призначаються напряму Федеральною радою. Один із віцеканцлерів виконує функції речника Федеральної канцелярії, зокрема він проводить пресконференцію після кожного засідання Федеральної ради. СтруктураСтруктура Федеральної канцелярії станом на 1 липня 2021 року:[7][5]
Див. також
Примітки
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.jpg)
.svg){kind=small}
.svg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
