Флористичне районування

Флористичне районування — районування поверхні Землі на супідрядні регіони, що відрізняються рангом, ступенем ендемізму, особливостями історії еволюційного становлення і розвитку флористичного складу^[1]^[2]. Флористичне районування може пов'язуватися з геоботанічним (комплексне ботаніко-географічне районування) і з ландшафтним районуванням, проте воно не підміняє специфіки кожного виду районування і самостійності одержуваних висновків, хоча можливі збіги^[1].

Ієрархія

Прийнята система ієрархії флористичного районування базується на виділенні різного розміру просторових ділянок (фітохорій) вкладених одна в одну й ієрархічно підпорядкованих:

царство, найбільша одиниця, характеризується наявністю ендемічних таксонів на рівні порядків;
область, характерний ендемізм на рівні родин;
підобласть, характерний ендемізм на рівні родів;
провінція, характерні ендемічні види;
округ,
район,
мікрорайон^[1].

Заради кращої деталізації при флористичному районуванні можливе виділення проміжних просторових категорій — підобластей, підпровінцій тощо^[1].

Кожна флористична область являє собою територію, на якій розвиток флори протягом геологічно тривалого часу відбувався у відносній ізоляції від сусідніх областей, одночасно з відносно безперешкодним розселенням рослин всередині такої області^[2]. На рівні підобластей і нижчого рангу фітохорій флористичні особливості поєднуються з особливостями рослинного покриву (широколистяні ліси, степ, вічнозелені ліси тощо)^[2].

Районування суходолу

Англійський ботанік Роналд Гуд (1896—1992) ідентифікував шість флористичних царств, пізніше цей поділ уточнив і деталізував радянський ботанік Армен Тахтаджян (1910—2009). У найпоширенішій системі районування Тахтаджяна виділяється 6 флористичних царств і 35 областей:

Див. також

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г Толмачев А. И. Флористическое районирование // Большая советская энциклопедия : у 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).
↑ ^а ^б ^в ^г ^д (рос.) Уранов А. А. Флористическое деление суши // Краткая географическая энциклопедия : [в 5 т.] / гл. ред. А. А. Григорьев и др. — М. : Советская энциклопедия, 1964. — Т. 4 : Союзная советская республика — Югославия. — 448 с.

Література

Береговий П. М., Прахов М. М. Ботанічна географія. — К. : Вища школа, 1969. — 344 с. — 3000 прим.

(англ.) Frodin, D. G. Guide to Standard Floras of the World. An annotated, geographically arranged systematic bibliography of the principal floras, enumerations, checklists and chorological atlases of different areas. — Cambr. : Cambridge University Press, 1984. — 1100 с.
(англ.) Good R. The Geography of Flowering Plants. — N. Y. : Longmans, Green and Co, 1947.
(англ.) Takhtajan A. Floristic Regions of the World. — Berkeley : Univ. California Press, 1986.

(рос.) Алехин В. В., Кудряшов Л. В., Говорухин В. С. География растений с основами ботаники. — М. : 1961.
(рос.) Флористическое деление суши и океана // Жизнь растений : в 6 т / под ред. Н. А. Красильникова и А. А. Уранова. — М. : Просвещение, 1974. — Т. 1 : Введение. Бактерии и актиномицеты. — 487 с. — 300 000 прим.
(рос.) Леме Ж. Основы биогеографии. — М. : Прогресс, 1976. — 309 с.
(рос.) Тахтаджян А. Л. Флористические области Земли. — Л. : Наука (видавництво), 1978. — 247 с.