Флот Курляндії і Семигалії
Флот Курля́ндії і Семига́лії — військово-морський і торговельний флот герцогства Курляндії і Семигалії. Існував з кінця XVI ст., проте офіційною датою створення вважається заснування Віндавського адміралтейства в 1638 році. Головний творець — герцог Яків Кеттлер, найвизначніший з усіх правителів герцогства. Будувався на Віндавській (1638—1718), Гольдінгенській (1638—1702) і Лібавській верфях (1677—1702)[1]. У часи свого розквіту в середині XVII ст. нараховував до 40 військових і 100 торговельних кораблів. Використовувався у міжнародній торгівлі, курлядській колонізації Америки та Африки, а також війнах європейських держав як наймана сила. Сильно постраждав у війнах зі шведами: Північній (1655—1660) і Великій Північній (1700—1721). Фактично припинив існування після закриття корабельні у Віндаві. Назва
ІсторіяЗаснуванняДатою заснування флоту Курляндії і Семигалії вважається 1638 рік, коли герцог Фрідріх Кеттлер, з ініціативи крон-принца Якова, збудував Віндавське адміралтейство[1]. Були також розбудовані верфі у Віндаві й Гольдінгені: на першій будували великі кораблі, в тому числі військові; на другій — малі[1]. До цього часу, з кінця XVI cт. основним місцем будівництва кораблів був Гольдінген. Тут виготовляли, переважно, купецькі судна[1]. Кораблебудівні роботи тривали довго через малу кількість знавців справи. За рік курляндці виготовляли 1 великий корабель і 2 малих судна. Станом на 1640 рік флот герцогства залишався незначним, а його озброєння — гірше середнього. РозквітРозквіт курляндського флоту припав на добу правління герцога Якова Кеттлера. Він найняв спеціалістів із Голландії, які модернізували Віндавську і Гольдінгенську верфі. Майстрами, що будували кораблі, стали голландці, а підмайстрами і помічниками — місцеві німці та латиші. Завдяки реформам кожна верф давала 5 великих суден на рік. 1677 року Яків відкрив третю верф у Лібаві, де концентрувалося багато купців. Герцог також створив інфраструктуру флоту: звів багато пірсів, причалів, складів. Він розширив Віндавську гавань і поглибив її дно, завдяки чому Віндава стала головним зовнішнім портом герцогства, одним із найбільших центрів торговельних на Балтійському морі. Паралельно, герцог заснував мануфактури для потреб флоту: 17 залізнодобувних (на місцевій болотній руді), 11 якірних, 12 цвяхоробних, 10 гарматних, 10 рушничних, 2 сталеливарні, 7 металообробних, 8 з плавлення міді (імпортної, африканської), 3 парусинових, 3 канатних, 5 порохових, 29 лісопильних і деревообробних, десятки смолокурень[1]. На кінець 1650-х років Курляндія і Семигалія мала понад 40 військових кораблів із озброєнням у 15-72 гарматти, а також близько 80 торговельних суден, переважно флейтів. Військовим флотом командував голландський адмірал Імке, а торговим — Генріх Мобер. Військові кораблі використовували для охорони торговельного флоту від піратів, захисту курляндських колоній на Тобаго і в гирлі Гамбії. Всім флотом завідувало Віндавське адміралтейство. Великого удару по флоту Курляндії і Семигалії завдала війна зі шведами 1658—1660 років. Зраджений своїми сподіваннями на нейтралітет, Яків зазнав шведського вторгнення і потрапив до ворожого полону разом із родиною. Нападники спалили курляндські верфі та мануфактури, повбивали багатьох майстрів, вивезли частину кораблів і спеціалістів до Швеції. Після Олівського миру Яків повернув собі герцогство і намагався відродити господарство країни, але темпів довоєнного виробництва не досяг. За увесь період правління герцог Яків побудував 65 військових і 130 торговельних кораблів, що було неймовірним для того часу, особливо для такої маленької держави. Герцог інколи здавав кораблі в оренду. Так, 1648 року уряд Венеційської республіки був боржником Якова за використання послуг курляндських суден[2]. ЗанепадЗанепад флоту Курляндії і Семигалії розпочався з правлінням Фрідріха-Казимира, сина Якова. Щедрий герцог вів розкішний спосіб життя, цікавився розвагами, а не кораблями, а тому продав більшість державних мануфактур, які заснував його батько, з метою отримання готівки. Він зупинив виробництво військових кораблів на верфях, розпродав великі кораблі, а колонії продав англійцям. Перед початком Великої Північної війни герцогство мало лише 15 суден. 1702 року були закриті Гольдінгенська і Лібавська верфі, а 1718 року — найбільша Віндавська[1]. Прапор![]() Прапором (гюйсом) Курляндського флоту було червоне полотнище із чорним крабом[3]. Серед інших прапорів використовували червоно-білий прапор, за кольорами герба Курляндії — червоного лева на білому тлі; а також червоний прапор із чорним орлом[4].
Кораблі![]() В часи малограмотності населення — як командирів, так і матросів, замість імені корабля на борту розміщували герб або інше зображення на кормі. Інколи його доповнювали підписом, зазвичай латинським. Це могло бути ім'я чи девіз судна. Відповідно в документації один і той самий корабель згадувався по-різному.
Список
Перед початком Великої Північної війни:
Див. такожПримітки
Бібліографія
Посилання |
Portal di Ensiklopedia Dunia