Франсуа Жуффруа

Франсуа Жуффруа
фр. François Jouffroy
Народився	1 лютого 1806(1806-02-01)[1][2]  Діжон[3]
Помер	25 червня 1882(1882-06-25)[1][2] (76 років)  Лаваль
Поховання	Q110350893?[4]
Країна	Франція[5]
Діяльність	скульптор, реставратор
Alma mater	Національна вища школа красних мистецтв і Французька академія в Римі (1836)[6]
Відомі учні	Жюль Бланшар, Édouard Houssind, Антоніу Суареш душ Рейш, Оґастес Сент-Ґоденс, Adrien Étienne Gaudezd, Луї-Ернест Барріа, Antonin Carlèsd, Олександр Фальг'єр, René de Saint-Marceauxd, Антонен Мерсьє, Émile Joseph Nestor Carlierd, Charles Georges Ferville-Suand, François-Raoul Larched, Gaston Veuvenot Lerouxd, Hippolyte Moreaud, Jean Joseph de Vasselotd, Joseph Tournoisd, Léopold Moriced, Maximilien Louis Bourgeoisd, Jules Renaudotd, Charles Gauthierd, Léon-Joseph Chavalliaudd, François Moulyd, Alexandre Laported, Jean-Baptiste-Agénor-Désiré Chapuyd[7] і Charles Tranquille Colasd
Знання мов	французька
Заклад	Національна вища школа красних мистецтв
Членство	Академія красних мистецтв Франції
Magnum opus	Saint Bernard[d], Jean-Baptiste Massillond і Dawn[d]
Нагороди	Римська премія
Медіафайли у Вікісховищі

Франсуа Жуффруа (фр. François Jouffroy; 1 лютого 1806, Діжон — 25 червня 1882, Лаваль) — французький скульптор.

Учень Раме та Паризького училища образотворчих мистецтв. Отримав від нього в 1826 другорядну, а в 1832-му — велику Римську премію (останню за статую «Капаней, скинутий зі стін Фів»). Відправившись після того в Рим як пенсіонер уряду, надіслав звідти в Паризький салон 1835 прекрасну фігуру: «Неаполітанський пастух на могилі».

У 1857 був обраний до членів Французького інституту, з 1863 до своєї смерті був професором скульптури у вищезгаданому училищі. З його творів також варті уваги: «Прокляття Каїна» (1838), статуетка Ламартіна, майстерно виконана «Молода дівчина, яка довіряє свою першу таємницю Венері» (1839, знаходиться в Луврі), «Розчарування» (1840), «Весна» та « Осінь» (1845), «Мріяння» (1848), кілька портретних бюстів та в частині декоративної скульптури; у Парижі — чарівна чаша для святої води в церкві Сен-Жермен-л'Осерруа, Христос та апостоли на фасаді церкви святого Августина, алегоричні постаті «Покарання та Захисту» у будівлі суду та «Лірічна поезія» у Новому оперному театрі.

Серед його відомих учнів Антонен Мерсьє.