Хондродит

Хондродит
Загальні відомості
Статус IMA	чинний (успадкований, G)[d][1]
Абревіатура	Chn[2]
Хімічна формула	Mg₅(SiO₄)₂F₂
Nickel-Strunz 10	9.AF.45
Ідентифікація
Сингонія	моноклінна сингонія
Інші характеристики
Названо на честь	зерно (давньогрецька мова)[3]
Хондродит у Вікісховищі

Хондродит^[4] — мінерал, гідроксилсилікат магнію острівної будови, який містить флуор. Група гуміту.

Від грецького «хондрос» — зерно (d'Ohsson, 1817).

Синоніми: брокчит, лангстафіт.

Хімічна формула:

• 1. За Є. К. Лазаренком та К.Фреєм: Mg₅(SiO₄)₂(FOH)₂.
• 2. За Г.Штрюбелем та З. Х. Ціммером: (Mg, Fe²⁺)₅[(SiO₄)₂|(FOH)₂].

Склад у % (з г. Монте-Сомма, Італія): MgO — 56,46; SiO₂ — 33,87; F — 5,15; H₂O — 2,82.

Домішки: FeO, Al₂O₃, CaO.

Сингонія моноклінна. Призматичний вид. Форми виділення: переважно зерна, іноді масивні аґреґати, лінзоподібні щільні утворення, рідко — короткостовчасті, призматичні або таблитчасті кристали, полісинтетичні двійники. Густина 3,1-3,2. Тв. 6,0-6,75. Колір жовто-зелений, жовтий до червоного. Блиск скляний до жирного. Напівпрозорий. Злом нерівний, часто раковистий. Зустрічається найчастіше в докембрійських доломітових мармурах в асоціації з флогопітом, шпінеллю, олівіном, піроксенами, ґранатом, піротином та графітом та ін. Утворюється при контактово-пневматолітових процесах. В умовах пізнього гідротермального метаморфізму переходить у серпентин.

Рідкісний. Знахідки: Вунзідель (Фіхтель), Пассау (Баваря) — ФРН, Злотий-Шток (Польща), Таберґ і Кавелторп (Швеція), шт. Нью-Йорк та Нью-Джерсі (США), Слюдянка (Прибайкалля, РФ).

Розрізняють: хондродит титановий (різновид хондродиту з Шишимських гір на Уралі, який містить понад 8 % TiO2).

• Список мінералів

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
• Лазаренко Є. К., Винар О. М. Хондродит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
• Хондродит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.